Народному депутату України (за списком)

Асоціація фермерів та приватних землевласників України (далі – АФЗУ), розглянувши, прийнятий в першому читанні законопроект № 5600 „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень”, прийшло до висновку, що не може підтримувати пропозиції цього законопроекту, про які йдеться нижче, які суттєво посилюють податковий тиск на малих виробників сільськогосподарської продукції, та які потребують внесення правок при розгляді до другого читання.

         Нажаль, в черговий раз, внесення податкових змін, головним чином стосується діяльності мікро- та малих сільгоспвиробників , суттєво ускладнює роботу ФОП по інших видах діяльності, та значно розширює повноваження податківців, навіть піднімаються їх повноваження на рівень судів, і як завжди зміни робляться заднім числом, тобто обрахунок платежів робиться з 2021 року, а не як повинно бути – з 2022 року.

         Знову хочуть закрити проблеми з бюджетом за рахунок найслабших.

         Пропозиції, як викликають застереження с точки зору АФЗУ, та потребують змін, як у концептуальному, так і в правовому відношеннях:

         1. Пропозиція щодо запровадження оподаткування виробників сільськогосподарської продукції на основі мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) виглядає дискусійно з огляду на таке.

         1.1. Збільшення податкового тиску на малих сільгосптоваровиробників, які за нових умов повинні жити за принципом: працюєш не працюєш - плати податки, повністю не відповідає принципу підприємницької діяльності, яка якраз і створює об’єкти оподаткування. Оподаткування виникає від діяльності, а не з повітря, від створення товарів, послуг та інше, а не так, як комусь заманеться.

         1.2. Малі сільгосптоваровиробники, більше за великі та середні підприємства, потерпають від погодно-кліматичних умов, факту реалізації виробленої продукції та, доступу до фінансів та техніки і технологій. Про це треба думати і ці питання вирішувати для малих сільгосптоваровиробників, а не вводити нові податкові платежі.

         1.3. Посилення податкового тиску на малих виробників може обумовити продаж або передачу ними в оренду земельних ділянок (що може бути одним із негативних наслідків прийняття цього законопроекту), що буде посилено в найближчий опалювальний період – зростанням комунальних тарифів , та призвести до зростання безробіття у сільській місцевості, відтоку робочої сили у міста та за кордон, зниження конкуренції та монополізації сільськогосподарського виробництва , зміни структури агро виробництва, товарної структури експорту-імпорту, зростання цінової пропозиції на внутрішньому ринку агро продовольства.

         2. Вважаємо, що єдиним шляхом вирішення питань, які існують в оподаткуванні в аграрному секторі, це створення діференційованого підходу при оподаткуванні за напрямками діяльності:

         - мікро- та малі агро виробники (за кількістю землі та отриманим річним доходом) – єдиний податок

         - середні агро виробники (за кількістю землі та отриманим річним доходом) – спрощена система оподаткування

         - великі агро виробники (за кількістю землі та отриманим річним доходом) – загальна система оподаткування,

застосовуючи покращенні механізми адміністрування податків та контролю за використанням земель.

         3. Введення МПЗ не узгоджується із принципами соціальної справедливості – установлення податків та зборів, відповідно до платоспроможності платників податків та нейтральності оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентноздатності платника податків (п.п. 4.1.6, 4.1.8 п 4.1. статті 4 ПК).

4. Також вважаємо неприйнятною пропозицію абз. 6 п. 38¹.2 нової ст. 38¹ ПК, який передбачає обчислення МПЗ стосовно земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства або садівництва, сукупний розмір яких перевищує розмір, зазначений в абз. 3 оновленого пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПК, а саме – 0,5 гектари. Зауважимо, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» «особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму». Тому, вважаємо, навіть, якщо введення МПЗ буде прийнято, треба залишити норму 2,0 га для особистого селянського господарства, як це прописано у відповідному законі.

         5. Відповідно до законопроекту, не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи «суб’єкти господарювання, діяльність яких відноситься до класів 01.47 (розведення свійської птиці), 01.49 (у частині розведення та вирощування перепелів і страусів) та 10.12 (виробництво м'яса свійської птиці)». І це стосується, як великих виробників, так і малих виробників.

   Тому, вважаємо, що таку норму можна вводити, але треба її уточнити, що це стосується суб’єктів господарювання з річним доходом, наприклад, більше 5,0 млн. гривень, включаючи пов’язаних осіб.

         6. Введення в ПК, з нашої точки зору, скритої можливості для тих, хто здійснив самовільне зайняття земельних ділянок, через сплату МПЗ за попередній рік, легалізувати це для отримання права власності на такі земельні ділянки – вважаємо неприпустимим. Ці особи повинні нести відповідальність в адміністративному та кримінальному порядку. Такі земельні ділянки, і все те, що на них знаходиться, повинно бути повернуто в державну або комунальну власність, та перейти в державну або комунальну власність. І підлягають сплаті не тільки МПЗ, а й втрачений дохід за весь час користування самовільно зайнятою земельною ділянкою. До речі, по всьому тексту змін в ПК використовується різна послідовність слів в визначені самовільно зайнятих ділянок, а це дає можливість по різному тлумачити їх юридичне застосування.

         7. Не вирішене питання, як бути власнику земельної ділянки, орендар, або інший користувач якої не зареєстрував відповідний договір в Реєстрі прав на нерухоме майно. Бо в такому випадку МПЗ повинен сплачувати власник земельної ділянки.

         8. Значним чином збільшуються права податківців. Наприклад. В діючий редакції ПК оскарження рішень та актів податкових органів в адміністративному та судовому порядку зупиняло ці дії на час розгляду, зараз це прибирається. Це можна оцінити, як порушення дії Конституції, в частині судової гілки влади України.

         9. Викликають питання санкції по відношенню права керівника юридичної особи на виїзд за кордон. Якщо власник та керівник – одна особа, це якось можна зрозуміти, а якщо це різні люди. В цьому випадку, якщо це застосовувати, то логічніше – на власника (власників) юридичної особи.

         10. По ФОП інших видів діяльності, наприклад, які працюють в підакцизними товарами. Як на нашу точку зору існують великі питання в наявності у них, практично щосекундно, актів списання, інвентаризації та місцезнаходження товарів. Можливо, якщо в цьому є необхідність, то такі ФОП повинні мати на підготовку певний час.

         Цей законопроект презентувався, як головний інструмент боротьби з монополістами та олігархами. Так можливо і залишимо і ньому тільки ці питання, а питання діяльності малих виробників винесемо в інший законопроект, в підготовці якого, з нашої точки зору, повинні приймати участь представники малих виробників.

         При підготовці законопроекту №5600 представники Асоціації фермерів та приватних землевласників України залучені не були. Дивно, чи не так, можливо він би був іншим?

         З повагою,

         Президент АФЗУ                                    

         Гончаренко В.Г.