Ми продовжуємо спілкуватись із лідерами обласних АФЗ щодо фермерського життя в умовах сьогодення. Кожен відповідає на одне питання, котре для його регіону сьогодні найактуальніше.

Олексій Степанович Цоколов, Кіровоградська область

Тема бесіди – Яку роль відіграють фермери Кіровоградщини в процесі обігу земель, який набуває розвитку?

На засіданні Ради асоціації ми це питання обговорювали, і з’ясували, що дійсно є у нас немало людей, які бажають продати землю і вже роблять це. Приємно відзначити, що покупцями виступають фермери, які раніше орендували ці землі. Все робиться на законних підставах, виконуються необхідні реєстраційні та банкові процедури, в тому числі перевірка даних щодо походження грошей. Ні про які аукціони поки що не йдеться, то для державної землі, а тут наразі простий торг між приватними особами. Підготовчий процес займає приблизно тиждень, з кадастровими номерами, межами, узгодження з громадою. Черг до нотаріусів немає, все робиться за попереднім записом, спокійно і без зайвого галасу. Справжня вартість трансакції, попри всі забаганки чиновників різного рівня, завжди залишиться таємницею, відомою лише учасникам торгу. Бо то є ринок. Якщо говорити відверто, можна зауважити, що немає того ажіотажу, про який попереджали нас напередодні запуску ринку землі, страхи начебто розвіялися, а нам потрібно жити, працювати та добра наживати.

Яка роль фермерів? Я знаю багатьох, які раніше виплатили своїм пайщикам орендну плату наперед, хто на 5, хто на 10 років. Тоді не прогнозували, що гроші змінять свою вартість, але зараз прийшов час уточнень і узгоджень нових орендних документів, і це робиться – прозоро й чесно. Тепер, в умовах ринку землі, є два варіанти розрахунків: або пайщик продає свою землю і отримує певну суму один раз, або ж продовжує здавати її в оренду, маючи при цьому щорічну ренту. При цьому фермери-орендарі вже практично відійшли від оплати оренди зерном, а віддають перевагу грошовій оплаті. А орендодавці, хто розумніший, розпоряджаються ними на користь власним родинам. Є, звичайно, й такі, які бігом біжать до місцевого ганделика, де протягом нетривалого часу спускають усе за оковиту та цигарки. Але таких поки що меншість.

Іншими словами, фермерам зараз потрібно лише одне: щоб їм не заважали працювати. І щоб нечесні чиновники не чинили жодного самоуправства. Я ж фермеру вже 30 років, добре пам’ятаю, як за часів Януковича з нас за кожний гектар вимагали по 30 гривень. І віддавали практично всі, мовчки. Не платили двоє – Чміленко і я. Уявіть собі, «колядники» оминали наші господарства, бо знали, що ми не подамо.

Надивившись на «почет» Тараса Висоцького під час його приїзду до Кіровоградщини, я не витримав і запитав: «Для чого ти їх за собою возиш? Що для тебе ВАР або Слободяник»? А оце на днях отримав від місцевої влади не то побажання, не то вказівку: «Тут до нас ВАР має приїхати, то давайте разом їх гостинно зустрінемо». Моя відповідь була однозначна: панове чиновники, ви є на державній службі, тому вам заборонено піарити будь-яку громадську організацію, а тим більше сприяти її діяльності, спрямованої на розвал нашої Асоціації.

Іван Миколайович Якуб, Чернігівська область.

Тема бесіди – чого чекати фермерам від Закону про фонд гарантування кредитів, нещодавно прийнятого Верховною Радою?

Коротко нагадаю, про що йдеться. Закон передбачає «створення Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві з метою підтримки малих та середніх суб’єктів підприємництва, включаючи фермерські господарства, шляхом часткового гарантування виконання зобов’язань таких суб’єктів перед фінансовими установами за кредитними договорами». Засновником Фонду є держава в особі Кабінету Міністрів. Оскільки надання гарантій відповідно до Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» віднесено до фінансових послуг, фонд матиме статус фінансової установи та отримає відповідну ліцензію Нацбанку. Статутний капітал фонду формуватиметься за рахунок коштів держбюджету і вкладів його учасників, зокрема, міжнародних фінансових організацій та інших юридичних осіб. Фонд підтримуватиме малі та середні сільгосппідприємства, у власності чи користуванні яких перебуває до 500 гектарів земель сільськогосподарського призначення та які здійснюють первинне виробництво сільськогосподарської продукції. Передбачається, що фонд надаватиме гарантії в обсязі до 50 відсотків непогашеної суми основного боргу на строк не більш як 10 років».

Якщо не займатися прискіпливим аналізом, то ніби корисний закон. Але…

Не можу не повторити слова Юлії Тимошенко, які вона виголосила з трибуни Верховної Ради під час обговорення поправок до цього злощасного закону: «цей законопроект, по суті, означає продаж сільськогосподарської землі, у тому числі підприємствам з іноземним капіталом. Якщо, наприклад, аграрій, власник паю, звернеться до банку і захоче отримати під свою землю кредит, тут одразу виникає цей фонд із великим іноземним капіталом, який гарантуватиме цей кредит перед банком. А якщо так станеться, що банківська політика, курсова різниця, можливо, погодні умови не дадуть змоги аграрію вчасно повернути кредит, то фонд практично стане власником цієї сільськогосподарської землі. І далі цією землею зможуть розпоряджатися так, як захочуть». Згоден із лідеркою «Батьківщини»: набагато простішою була б політика держави, котра дозволила власникам паїв просто взяти кредити в банку під заставу своєї землі. А той міфічний фонд, збираючи з інших іноземних небанківських установ гроші, по суті, буде великим спекулятивним учасником ринку землі, перепродуючи її, коли аграрій не зможе вчасно повернути кредит.

Все шите білими нитками: якщо до нового фонду заходять іноземці, а так воно буде згідно букви цього закону, то земля зрештою опиниться у них. А якраз оті фермери, у яких до 500 га, найвразливіші до ринку. Чернігівщина – не виняток, та ще у нас і КОВІД людей косить, як за давніх часів чума. Щодня два десятки, і то вже не тільки старі, а й молодь.

Страшні часи. А ми все ж таки молотимо, сіємо, бо така наша селянська природа. Живемо надіями на подолання коронавірусу, майбутній врожай і розумну, справедливу владу.

Спілкувався Володимир Ярошенко