На трибуну районних, обласних конференцій АФЗ

та на трибуну 32-го з”їзду АФЗУ.

Українське фермерство зароджувалось на землях постійного користування. Початок був на зорі незалежності України коли невелика когорта сміливих відчайдух ставала фермерами попри шалений тиск з усіх сторін. Не всім бажаючим тоді вдалося отримати землю – бюрократичний відбір відсіяв багатьох. Більшість перших фермерів отримували землю найгіршої якості, неугіддя, ярки, косогори, які і колгосп не завжди обробляв. В більшості випадків земля доставалася з судовими баталіями.

         В державних актах зазначалося право довічного успадкованого володіння, постійного користування. В першому законі про фермерське господарство було передбачено, що після 6 - ти років успішного господарювання земля перейде у приватну власність фермера.

         Однак цього не відбулося з різних причин, та і самі фермери на це сильно не наполягали. Тоді вони ще вірили владі, вирощували хліб, розбудовували своє господарство. Але в 1992 році ці положення були скасовані і визначений єдиний правовий статус земель – постійне користування.

         Проте, як кажуть, „чорт не спить” і антифермерське лоббі в економіці і парламенті здійснили замах позбавлення фермерів землі - спробу скасування права постійного користування. До Земельного кодексу України в 2001 році парламентськими злотворцями були внесені зміни, які скасовували право постійного користування і зобов”язували переоформити землі в оренду до 01.01.2005 року. Мудрі фермери одразу збагнули небезпеку переводу земель в оренду, як перший крок до повної втрати землі. Нас кинули.

         Тоді АФЗУ почала бити на сполох. Президенту АФЗУ Томичу Івану Федоровичу - головою аграрного комітету Верховної Ради України 4 скликання, через подання 52 народних депутатів в Конституційному Суді України після судових баталій та досудового протистояння вдалося відмінити скасування постійного користування. Якщо зважено зпрогнозувати наслідки нашої можливої невдачі, то з 2005 року на цей момент українських фермерів були б тільки мізерні залишки.

     За цей період частина фермерів все таки втратила землі постійного користування під тиском недобросовісних чиновників.

         Далі градус загострення навколо земель спав, ситуація стабілізувалася. Зухвалих законів не було. Тільки окремі чиновники на місця кошмарили лякливих фермерів, а непоінформовані фермери або спадкоємці потрохи землю втрачали без залучення до свого захисту фермерську Асоціацію.

         В цей час з 2004 року АФЗУ кожен рік від фермерського з”їзду зверталася до очільників країни і парламенту про передачу фермерських земель у приватну власність. До Верховної Ради були внесені відповідні законопроекти, але вони без підтримки не розглядалися.

         Згодом після фермерських виступів новий Прем”єр міністр України В.Гройсман дослухався до фермерських потреб. Був розроблений і внесений Кабінетом Мінстрів України на розгляд Верховної Ради „Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо передачі права власності фермерським господарствам на земельні ділянки, надані засновникам таких господарств у постійне користування, довічне успадковуване володіння для створення та/або ведення фермерського господарства (селянського (фермерського) господарства)» № 8236 від 05.04.2018 р.

         Багаторічні мірії фермерів про землі стали надзвичайно реальними коли новий Уряд мав у Верховній Раді 8 скликання свою більшість (БПП 136, НФ 81, Самопоміч 20, Ляшко 21) та Батьківшщина 20.

         Безумовно, були спроби його блокування, коли профільний комітет не розглядав та не давав погодження на внесення його до порядку денного.

         Однак процедура давала можливість прямо в сесійній залі внести і розглянути фермерський законопроект. Так і планувалося.

         АФЗУ напередодні повідомляла про законопроект 8236, і через голів обласних, районних осередків зверталась до фермерів про необхідність підтримати народних депутатів під час його розгляду.

         В день голосування 15.05.2018 року голова ВРУ погодився з керівництвом АФЗУ про внесення законопроекту до розгляду прямо в залі. Це коштувало неймовірних зусиль, всіх моральних сил аби здолати блокування антифермерських сил, які прямо сичали: З якої заслуги їм (фермерам) дарувати по 50 га!? Вони потім не голосували відкрито «Проти», але під час голосування вийшли або повиймали картки для голосування. Таким чином приховано зривали голосування через відсутність кворуму.

         За процедурою законопроет має бути спочатку внесений до денного плану голосування, а потім прийнятий голосуваннням. Тоді нам вдалося зробити першу частину - внести на розгляд безпосередньо рішенням в сесійній залі. За внесення до порядку денного з другої спроби проголосувало 230 – за, проти – 0, утрималось – 5, не голосувало – 118. А далі антифермерське лоббі використало відсутність впливу фермерів з вулиці і спустила перше читання на гальмах через затягування інших питань. Таким чином, робочого дня для хліборобів не вистачило. Тим більш фермери з вулиці не тиснули. Тоді фермерів перед ВРУ було тільки декілька десятків, був 15 ти метровий плакат, фермерські прапори, а самих фермерів – обмаль. Згадайте себе де був в той час. Цим вони скористалися. А без впливу вулиці законопроект про фермерські землі нікому не цікавий, а навпаки ненависний. Може ми були занадто зайняті або наївно закохані в казку, що все самоплином вирішиться і землі передадуть без боротьби.

         Далі АФЗУ збирала сили на новий підход.

         Так пройшов час до виборів, а новий Уряд відкликав законопроект № 8236.

         Далі з правом постійного користування новий Уряд визначився по іншому. Законом № 552 надали право викупу цих земель на нормативно грошовою оцінкою з розстрочкою до 10 років. Завдяки АФЗУ вдалося додати в законодавство право спадкоємців викупати землі постійного користування померлих батьків.

         Однак практично викупити землі постійного користування з 1 липня 2020 року не можливо: то, кажуть, порядку не знають, то документів не має, то бюджетні рахунки відсутні. Все таки деяким фермерам вдалося укласти договір викупу землі з ОТГ, але тільки на кабальних умовах: за 100 % вартості одразу, або 50 % одразу, а решта в розстрочку на 2-3 роки. Чому не 10 років, як в законі? А у відповідь чути сесія дотрималась закону визначила строк ДО(!) 10 років. Мовляв, радійте, що не меньше визначили!

         За цей час вже і нормативна грошова оцінка землі стала більшою, та вносяться недобрі змін до земельного законодавства, які зазіхають на фермерські землі постійного користування.

         Досвід попередніх поколь доводить, що такий цінний ресурс, як земля, нікому не дарують, її - виборюють. АФЗУ це вдавалося.

         Наш фермерський досвід доводить, що фермерські задачі проходять «історичні гойдалки» від максимального сприяння до тотального перешкоджання, і тільки активне відстоювання прав дає успіх. Ми в 2018 року дійшли на півкроку до безоплатної передачі земель постійного користування у приватну власність. Потрібно продовжувати. Можна домогтися державного кредитування фермерам для викупу земель під європейські відсотки (2-5 річних), право фермеру вибору строку розстрочки, збереження НГО землі постійного користування для викупу фермерами за розмірами на час прийняття закону 01.07.2021 року тощо тощо.

                  Це робити легше всім фермерам разом через АФЗУ.