Останнім часом інформаційний простір заполонили сенсаційні новини: «Фермери і селяни підіймають ціни на харчі!». І під цими дописами сипляться сотні паплюжних коментарів, які засуджують і паскудять чесних хліборобів.

        Та щоб розібратися в цій ситуаці глибшене не потрібно спеціальних кваліфікацій і глибоких знань. Все надзвичайно прозоро та зрозуміло!
         Зростання цін на паливно-мастильні матеріали, на електроенергію та енергоносії, на сільськогосподарську техніку і запчастини до неї, на мінеральні добрива, на орендну плату за землю, підвищення сум обов’язкових зборів і платежів, підвищення рівня штрафних санкцій, додаткові ліцензії, дозволи та інші методи викручування рук, призвели до тотального скорочення виробництва та до значного зростання собівартості сільськогосподарської продукції, що закономірно поставило фермера на коліна та спричинило зростання цін.
Не останню роль відіграло і скорочення сільгоспвиробництва в приватних домогосподарствах, які забезпечували дешевою продукцією левову частку внутрішнього продовольчого ринку. Відбили бажання і можливість у людей займатися веденням і розвитком домогосподарств та сімейних фермерських господарств. Молоді люди змушені покидати свою землю в пошуках кращих умов щоб прогодувати свої родини.
        Непотрібними стали а ні вони, а ні їхні руки нашій державі!
    Відібрали у громад і порозорювали луки, пасовища, сіножаті, аж попід самі береги річок і боліт. Цим самим знищили молочне тваринництво, скоротилося виробництво м’яса і молока в приватному секторі...
        Для мене доволі прикро, що у всіх цих бідах звинувачують фермерів і селян, які самі ледь кінці з кінцями зводять.
       Хочу зауважити, що закупівельні ціни сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника не високі, інколи навіть нижчі собівартості. А вже потім, коли ця продукція проходить через кілька рук, ми маємо невтішну картину для кінцевого споживача. Може в цьому ланцюжку є занадто багато посередників, які є складовою до кінцевої ціни продуктів харчування? Може цей процес формування ціни має бути регульований державою, а не знижений лише за рахунок виробника? До прикладу, на сьогоднішній день, цільне молоко із жирністю 3,4%, закуповують у приватного господаря по 6 грн. за літр, дешевше за воду. Яка ціна вже «допрацьованого» молока зниженої жирності на полицях супермаркетів - тут краще знають споживачі!
       Ми маємо усвідомити, що знищення дрібного фермера і середнього товаровиробника, знищення селянина-господаря, з метою віджиму у нього землі, дає перші гіркі плоди, які ми вже скуштували: «Епоха бідності закінчується, починається епоха злиднів!».
       Що далі, якщо не зупинити цей процес? А далі може бути непоправне лихо! Навіть страшно уявити, що Україну може накрити черговий голодомор, з метою звільнення землі від українського народу.
        Що може врятувати ситуацію? Вихід є, негайний, часу мало.
       Країною мають правити досвідчені менеджери-політики, а не випадкові заробітчани, популісти і артисти. В Уряд мають увійти кращі професіонали, які мають позитивний досвід роботи в управлінні державою.
Звертаємося до представників влади, досить експерементувати над народом, та грати в політичні шоу-ігрища! Настав час відповідально ставитися до долі країни, кермо якої вам довірив народ. Правлячій команді необхідно шукати компроміс зі всіма політичними силами для порятунку нашої держави, а не розривати її на шматки! Держава у нас одна! Єдина соборна і незалежна Україна! А ми, український народ, всі маємо зрозуміти, що ми не стадо, а суспільство, яке має право на достойне життя в своїй державі, на своїй непроданій землі!

Віктор Гончаренко, президент АФЗУ