Останнім часом весь новинний ефір був заповнений інформацією про гнів Угорщини, Румунії щодо утиску мовних меньшин в Україні через прийняття закону про освіту.

         Поважні іноземні державні діячі невпинно атакують Україну згадують права людини, Конвенції тощо..  З української сторони посилається відповідь схожа на виправдування.

         Питання не завершене, не вирішується, так і залишається відкритим... Україна несе іміджеві збитки.

         Але проста селянська мудрість бачить наступний вихід із такого інформаційного  нападу.

         У відповідь на претензії інших держав слід направляти не виправдовувальну відповідь з аргументами, а пропозицію: „Гаразд, Україна готова забезпечити право національним меншинам на освіту в національних школах відповідно кількості створених українських шкіл у державі, яка виставляє зауваження. Навіть в пропорції одна до трьох.   Україна готова передбачити в Державному бюджеті для цього кошти. Аби благородно і цивілізовано відповідати на добро для наших одноплемінників - українців в інших країнах.

         Наприклад: на одну побудовану українську школу в Угорщині, в Україні відповідно побудується три угорськомовних.”

         Скільки українських шкіл в Росії, де так декларують турботу про національні меншини?  НУЛЬ! А в Україні вже існує 614 російськомовних шкіл.

         Тому й виникає просте питання: хто більше зробив для національних меншин? Так хто більш цивілізований? При цьому хто кого має вчити як забезпечувати права інших народів в своїй країні? Покажіть нам свою добру волю за зразок.

         Забезпечте права національних меньшин, зокрема українців, в своїх країнах. Покажіть приклад і Україна його збільшить добром втричі для своїх громадян вашої національності.

         В іншому випадку це виглядає як подвійні стандарти та спроби зовнішнього втручання в справи України.

                            Президент АФЗУ, фермер    Микола Стрижак