Минулого тижня бізнесмен написав колонку, в якій пояснив, чому держава підтримувала і має підтримувати його бізнес з виробництва курятини.

Так, власник "Нашої ряби" вважає абсолютно справедливим, що його компанії отримали 1,4 млрд грн державних дотацій. До речі, це 30% від суми всіх дотацій, наданих державою агропромисловому комплексу за рік.

Основний аргумент Косюка — компанія сплатила найбільше податків — 4,2 млрд грн, і вона єдина в списку найбільших платників податків країни, тому, буцімто, заслуговує на найбільші дотації.

Не поспориш. Звісно, "Миронівський хлібопродукт" — це одна з найбільших і найуспішніших компаній, яка представляє країну на міжнародних ринках. "МХП" інвестує в розвиток значні кошти і створює продукцію з високою доданою вартістю.

Тож, справді, може здатися, що "дітище" Юрія Косюка справедливо отримує кошти з бюджету за принципом "більше сплатив —  більше отримав". Проте, це не так.

Далі я поясню, чому в такій підтримці "МХП" немає нічого спільного із "справедливістю".

Нюанс перший. Баланс

Агрохолдинг Косюка дійсно перерахував до держбюджету в 2017 році 4,2 млрд грн. Підкреслюю: саме перерахував, а не сплатив. Трохи нижче я поясню, чому це важливо.

Перерахував агрохолдинг 4,2 млрд грн, а скільки ж він отримав з бюджету? Ще більше — близько 4,7 млрд грн. Ця сума складається з 1,4 млрд грн дотацій (в 2017 році) і 3,3 млрд грн відшкодування ПДВ при експорті.

Як компанія може отримати з державного бюджету більше коштів, ніж перерахувала до нього? Запросто. Структура експорту "МХП" так побудована, щоб отримувати з бюджету повернення ПДВ двічі: один раз у вигляді дотації, а потім той же самий ПДВ — при експорті.

Покроково це виглядає так.

Дія 1 — птахофабрики продають своїм посередникам всередині країни продукцію, призначену для експорту.

Дія 2 — птахофабрики отримують дотацію у якості відшкодування ПДВ сплаченого ними до бюджету. Саме так було до 2018 року.

Дія 3 — посередник відшкодовує уже раніше повернуте птахофабрикам ПДВ при експорті.

В результаті, на 1 грн сплаченого ПДВ птахофабрикою її власник міг отримати з бюджету 1,5 грн назад. Тож аргумент "хто більше сплачує, той більше отримує", мільярдер розуміє "по-своєму".

Нюанс другий. База

В колонці власник "МХП" каже, що його компанії увійшли до сотні найбільших платників податків, які минулого року опублікувала Державна фіскальна служба.

Проте, наскільки справедливо взагалі використовувати як аргумент те, що сума перерахованих в бюджет податків — це база, яка дає відповідь на те, хто скільки має потім отримати з бюджету?

Так, найбільші платники податків відповідно до рейтингу — це виробники алкоголю і тютюну. Але чи реально це їх заслуга? З одного боку, вони створили бізнес, який продає підакцизну продукцію. З іншого боку, всі 100% акцизів сплачує покупець. Виробники тут виступають лише у ролі агента чи посередника.

Приклад: купуємо Нашу рябу" Косюка. Що ми бачимо на чеку? Що саме ми сплатили ПДВ — ще 20% до ціни товару. Що зробили компанії "МХП"? Вони взяли цей ПДВ, який ми заплатили, і перерахували до бюджету. Все.

Чи є чесним, що "МХП" та її власник присвоюють собі як заслугу сплачений нами ПДВ при купівлі курятини? Думаю, ні. Адже те, що хтось перераховує гроші в бюджет, не означає, що він їх сплачує.

Чи дійсно "МХП" заслуговує на допомогу від українців? Прості факти.

По-перше, за січень-вересень 2017 року агрохолдинг отримав чистий прибуток 7 млрд грн.

По-друге, компанія виплатила 2,2 млрд грн. дивідендів власникам в 2017 році. Всього за останні 5 років Косюк виплатив собі та іншим акціонерам 11 млрд грн дивідендів.  Всі ці кошти перераховані в Люксембург. З них сплачено в бюджет Люксембургу 15% податку.

По-третє, маржа (заробіток) "МХП" на курятині сягає 38%.

По-четверте, птахофабрики не платять податок на прибуток. Натомість, вони платять сміхотворний податок у відсотках до земельної ділянки, яку займає птахофабрика (а це не більше декілька десятків тисяч гривень на одну фабрику).

Тобто, найбільш прибуткова компанія України не платить податку на прибуток, виводить всі прибутки закордон і там сплачує основну масу податків. І саме ця компанія є лідером з отримання дотацій.

Нюанс третій. Інвестиції та валютна виручка

В колонці Юрій Косюк згадує не тільки великі податки, але і обсяги інвестицій та валютної виручки, що приносить його бізнес.

По-перше, інвестиції він робить не в церкву чи школу, а в бізнес. І робить це з єдиною метою — заробити ще більше, ніж вклав. А заробити при маржі 38% на курці не так вже і важко.

По-друге, власник "Нашої ряби" також наголосив, що йому треба дякувати за валютна виручку. У "МХП" — приблизно 700 млн дол в 2017 році. Для розуміння: в експорті аграрної продукції — це не більше 5%.

Тож ці факти не здаються переконливими.

Хто мав би отримувати дотації

Всі підприємства в Україні виробляють лише половину аграрної продукції. Іншу половину — домашні господарства. Це найчастіше бабусі, які тримають в себе декілька тварин та город, щоб вижити. Такі люди, наприклад, виробляють 99% картоплі, 77% молока, тримають 67% корів та навіть 45% курей.

Бабусі в селі не є платниками ПДВ, як цього вимагає програма підтримки. Ці люди, відповідно до принципу "більше сплатив — більше отримав", ніяк не можуть претендувати на дотації. Хоча, ймовірно, потребують їх більше, ніж "МХП".

На мою думку, дотації — це не премія найбільш ефективним і великим. Дотації — це перш за все спосіб допомогти тим, хто не може звести кінці з кінцями. Чи може допомогти собі Косюк? Звісно, може.

В Україні є тисячі підприємств, які так само будують і розвивають успішні бізнеси в сільській місцевості — від елеваторів до переробних заводів. І далеко не всі ці бізнеси мають такий простий доступ до дешевих кредитних ресурсів, хоча часом дійсно потребують державної допомоги.

Тож такі компанії як "Миронівський хлібопродукт" та будь-які інші види надприбуткового бізнесу не повинні отримувати ні копійки дотацій. Але ні прем'єр-міністр, ні профільне міністерство аграрної політики не хочуть цього визнавати.