10 липня2018року відбулося засідання робочоїгрупи комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин щодо розгляду Концепції обігу земель сільськогосподарського призначення.
В кінці2001року було введено мораторій на обіг землі в зв’язку із зловживаннями в земельних відносинах, першими випадками монополізації, захватом та нищенням фермерських господарств, обмеженням доступу до фінансування та безжальним бандитизмом.
Тоді законодавцем в Прикінцевих положення Земельного кодексу України було прийняте рішення спочатку зупинити безлад, навести порядок в земельних відносинах, створити умови які гарантують розвиток сільських територій та фермерства шляхом прийняття низки земельних законів. На жаль, жодного пункту на даний час не виконано.
«Сверблячка» запровадити продаж землі у вигляді вільного ринку знову і знову виникає. Через те, регулярно продовжують збиратися прихильники розпродажу українських земель на різних рівнях.
Фермери України вбачають в цьому пряму підтримку злочину і «хотєлки»!
Президент АФЗУ Стрижак Микола Іванович довів вимоги фермерів, щодо обігу землі, прийняті на ХХVIII з‘їзді АФЗУ.
З огляду на виступи більшість членів Комітету не відстоюють інтереси українського загалу, селян, фермерів, а тільки тих, хто якимось-чином їх «заінтересував».
Із всіх присутніх народних депутатів та представників громадських організацій лише Президент АФЗУ М.І.Стрижак послідовно відстоював позицію фермерів та селян його підтримував лише народний депутат Валентин Дідич.
Висловлені аргументи розпродажу земель старі і вони були доказово спростовані Президентом АФЗУ.
Наприклад: Запровадження ринку необхідно якнайшвидше!
М.І.Стрижак: - Ще стародавній мислитель Конфуцій заявляв, що під час тотальної корупції заборонено продавати землю, державні активи. Висновок: поки не здолаємо корупцію - землю відпускати в обіг передчасно, наші сили і зусилля необхідно направити на головне – подолання корупції.
Чи може в даних умовах тотальної корупції захистити свої земельні права простий селянин в суді? Відповідь лежить на поверхні, всі її знають – НІ! Так як більшість справ вирішуються за межами законодавства на користь холдингів, знищуючи фермерські господарства.
Вільний рух землі мають вже всі сусідні країни; Болгарія, Польща, Литва. Там мораторію не має. Тільки Україна з Кубою, Венесуелою, Гватемалою об”єднані мораторієм.
М.І.Стрижак: - Болгарія безоглядно дозволила продавати землю і внаслідок іноземні корпорації повністю витіснили болгарських фермерів із землі. 22 іноземні „грошовиті мішки” місця для болгарських хліборобів в рідній країні не залишили.
Польща спробувала допустити обіг земель для ефективного використання, однак після агресивного входження в АПК потужних аграрних компаній сусідніх держав почала запроваджувати мораторій на обіг земель, як запобіжник національної безпеки.
Литва запровадила обіг земель, але після масового входження економічно потужних шведських аграрних компаній був запроваджений фактичний мораторій на обіг земель, який полягає у свідомому збереженні громадянами Литви території своєї країни через не продаж земель. Це виявляється в наступному: формально обіг земель існує, але фактично литовці землю не продають, вони її зберігають для своїх нащадків на основі суспільного договору-неписаного правила, про це в Литві піклується все суспільство на чолі із Церквою.
А Гватемалу, Венесуелу, Кубу і Україну об’єднує спочатку шалений рівень корупції, а не мораторій!
Крім того для прийняття визначальних рішень потрібно повністю вивчити досвід інших країн. Повчальним зразком є досвід народу Палестини.
Всім відомо, що в середині минулого століття вони продали в приватну власність консолідовані земельні ділянки. Після чого там була заснована інша держава – Ізраїль. І тепер самі араби опинилися в резервації. Вони кажуть: наша найбільша помилка була в тому, що ми дозволити вільний продаж і приватну власність землі іноземцям.
Таким чином помилковий вчинок окремих власників землі призвів до трагедії всієї нації. Чомусь експерти про це не згадують, але це легко перевірити самому.
Вільний ринок земель підвищить вартість українських земель.
М.І. Стрижак: - практика свідчить про інше. Запровадження продажу земель одразу дає „просідання” ціни, а вирівнювання ціни відбувається через 3 роки. Це свідчить досвід Литви. На початку вільного обігу в Литві ціна на землю була в межах1000дол. за га, потім виникло просідання ціни до 800 дол. Як результат – 72 відсотки проданих земель Литви попало «в руки шведського капіталу» і не призвело до здорожчання ціни на землю. На сьогодні вартість землі в Литві становить приблизно1000євро за га.
А взагалі на вартість землі впливають інші чинники. Їх не знають, або приховують т.з. експерти. Вартість землі (як вартість робочої сили, інших ресурсів) залежить від економічного розвитку країни від соціально-економічного рівня громадян. Це легко перевірити самому. Один гектар суглинкових підзолистих ґрунтів у Литві коштує 1000 євро, в заможній Німеччині така земля коштує від 7 000 євро. І вартість землі вирівняється тільки після вирівнювання економічного розвитку цих країн та заможності громадян. Про це експерти свідомо замовчують.
Найняті експерти умисно спрямовують дискусії у вузьке русло: продажу, продажу, і виключно продажу. Умовчуючи про те хто буде купувати українську землю, умовчуючи яку аграрну модель потрібно будувати в Україні. Не начебто скасування мораторію одразу вирішить всі проблеми. Так звані експерти виривають окреме питання із загальної стратегії і нестримно хочуть його вирішити у замовних інтересах. Але обіг земель це лише частка заходів, окрема складова аграрної реформи, яка повинна мати мету і способи її досягнення. Державницька позиція у кожній реформі полягає у поліпшенні умов життя своїх громадян, створенню можливостей заробляти своєю працею і гарантованому забезпеченні заможного майбутнього всім громадянам. Скасування мораторію в даних умовах назавжди забере таку можливість в українців. Тому, що вони цим сприяють поверненню суспільства у феодальний лад, коли основним національним багатством країни володіють окремі князі та сусідні країни, а селяни залишаються безправним люмпенізованим класом рабів. Таким чином хочуть збудувати таке неокріпатство у 21 столітті!
Але український народ мудрий і одразу бачить такі перспективи свого закріпачення.
Крім того, слід зазначити, що «експерт» - це неупереджена людина з позицією і аргументами якої погоджуються як «прихильники» так і «противники», які одностайно визнають його найвищим фахівцем в галузі. В даному випадку це не думка експерта, а думка «прикормленого» спеціаліста, оквітчаного науковими регаліями, як би для переконливості глядачів.
Зараз не вирішене головне питання аграрної реформи щодо моделі аграрного устрою України. В промовах Прем’єр Міністра України основою аграрного устрою повинні бути селянські фермерські господарства об’єднані в обслуговуючу кооперацію, але це необхідно законодавчо оформити і втілити в життя. А на практиці поки відбувається інше. Доступу до фінансування фермерських господарств не має, інвентаризація земельних ділянок не проводиться. Таким чином, фундаментальні умови розвитку сімейного фермерства та кооперації навмисно заблоковані.
Фермери на місцях підтримують позицію АФЗУ. Валерій Перепелиця, голова Драбівської Асоціації фермерів та землевласників прямо вказує на неможливість підписання меморандуму на скасування мораторію на продаж землі та додатково і детально наводить аргументи проти запровадження продажу земель.
Запекла боротьба за заможне суспільство продовжується...
Позиція АФЗУ: На найбагатших землях Європи мають проживати найзаможніші селяни Європи!