Півроку тому у своїй інавгураційній промові наш новий президент Володимир Зеленський пообіцяв діяти так, «щоб люди в країні не плакали». Але від часу інавгурації, а потім і парламентських виборів, де більшість отримала президентська партія «Слуга народу», чомусь веселіше не стає. А навпаки - все сумніше і прикріше…

Були ще сподівання та надії у частини народу нашого, але з кожним наступним кроком «зелених», черговими багатолюдними протестами під офісом молодого глави держави вони розсіюються, мов дим. Ці непередбачувані кроки дивують і не на жарт лякають. І насамперед розпродаж землі сільськогосподарського призначення, фактично без обмеження, який цинічно, незважаючи на протести вітчизняних учених, громадських організацій, аграріїв, проштовхують новоявлені «народні слуги».

Земля – годівниця

     Українці звикли жити на землі, це єдине, що у нас ще не відібрали до кінця і не «прихватизували». Земля – наша годівниця, без неї життя не буде. Тому суперечки навколо моделі продажу землі точаться в суспільстві давно. Ми всі дивимося телевізор, а там інколи показують країни, де люди зовсім не мають землі на спорудження примітивної оселі, не кажучи вже про вирощування сільськогосподарських культур. Найбільша мрія цих людей – мати невеличкий клаптик якоїсь суші, де б можна було побудувати житло. Уявляєте, про що мріють деякі люди на нашій планеті? А ми, українці, це маємо. І сприймаємо, як належне, навіть Богу не дякуємо. По-іншому свого життя навіть не уявляємо.

Так, переважно наш народ нині бідний, стражденний, але ж не безземельний. Однак з усього видно, що землю ми можемо втратити, а відтак і державу. Бо «слуги народні» не хочуть чути ані досвідчених аграріїв з сивими скронями, ані розумних експертів, ані інших колег по парламенту, які застерігають, що зараз не час продавати землю! Українці нині доведені до зубожіння, виснажені війною, корупцією, рекетом.. Прості селяни без адвоката, а почасти й з ним не можуть, в період тотальної корупції, знайти правду в судах, захисту в правоохоронних органах. Про який продаж землі може йти річ за таких умов? А те, як вирішують питання продажу землі нові представники влади, просто обурює.

Чорна рада

Про «доленосне» голосування у Верховній Раді законопроекту 2178-10 (решту 10 альтернативних законопроектів навіть не розглядали) згадувати не хочеться – боляче визнавати, що нас просто «опустили». І почалася підготовка до цього шоу значно раніше, а саме 18 жовтня, коли потайки, без участі не тільки представників громадськості та ЗМІ, а навіть частини членів Аграрного комітету ВР, було проведене архіважливе засідання цього органу, де без обговорення дали «зелене світло» (із 11 поданих на розгляд) саме тому законопроекту, який передбачає розпродаж землі з 2024 року всім поспіль іноземцям, фізичним і юридичним особам, навіть особам без громадянства. А іноземцям, які орендують землю протягом трьох років, можна буде купувати землю одразу після того, як закон набере чинності! Тепер, що б там не говорив Президент та його клеврети, закон протягнуть, а референдум (якщо навіть він відбудеться) нічого вже не вирішить.

Отже, продаж землі сільськогосподарського призначення ось-ось стане реальністю. І що з того вийде, наочно свідчать приклади країн, котрі на подібну дурницю вже зважилися. Так, у Литві 82 % виставленої на продаж землі швиденько скупили іноземці (Шведський пенсійний фонд), навіть за умови, що за литовським законом таке право надавалося лише громадянам Литви. Тепер литовці попереджають нас, щоб ми не повторили помилку з юридичними особами, яку виправити буде майже неможливо.

Справедливий спротив аграріїв

Даремно Т. Милованов, М. Сольський та інші апологети продажу землі намагаються виставити аграріїв як Бабу Ягу, яка проти. Аграрії чудово розуміють, що для припинення діяльності сірого ринку землі потрібно дозволити її продаж. Але не наліво й направо, а винятково Державі через орган місцевого самоврядування, який зможе потім передавати ці землі в оренду і отримувати від цього дохід. Якщо й потрібно щось форсувати сьогодні, то саме негайно виконати дані обіцянки. Фермери не проти обігу землі, але закон про її продаж мусить бути обговорений разом із аграріями, українськими агроінститутами, та науковими експертами. І лише після цього вносити його до Верховної Ради на ухвалення. Це гарантує, що Україна отримає нормальний закон – такий, який мають Польща, Канада, Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія та інші розвинені країни. А ті недолугі,

не ті, що сьогодні пропонують неореформатори під диктовку Світового банку та МВФ, законами називати не можна, то скоріш будуть нашвидку спечені коржі замість запашного українського хліба. Тих коржиків наїлися вже вдосталь Агрентина, Венесуела, Чилі, Болівія і навіть Болгарія. Там завдяки закордонним «доброчинцям» і власним дурням сільськогосподарська сировина повністю вивозиться за межі країн, харчі подорожчали на 50-100 %, населення зубожіє, а села знищуються. Таку перспективу нам «дарує» МВФ?

Влада служить народу чи грає в наперстки?

Поборники ринку землі намагаються переконати людей, що селянам ринок землі надасть можливість скористатися своїм конституційним правом на приватну власність, тобто землю. Але ж, законопроект дозволяє власникам земельних паїв продавати їх, натомість не обумовлюючи реального права купівлі. Влада не хоче і не може говорити людям правду, бо вона така: хто б із заможних іноземців чи навіть українських олігархів не купив землю, вона вже ніколи не буде власністю нашого народу, як заповідає Конституція. Тому в жодному разі не потрібно форсувати запровадження обігу землі, а спочатку «сім разів відміряти» та з народом порадитися. В тому числі й на референдумі – а немає про нього закону, то нехай напишуть і швиденько приймуть. Це вони вміють.

АФЗУ