Президенту України Володимиру Зеленському!

Панам Дмитру Розумкову, Олексію Гончаруку, Тимофію Милованову, Тарасу Висоцькому!

Корпорації – загроза селянству, державі.

По – перше, в світі земля та гроші є специфічними, нетиповими, національними товарами, рух яких жорстко контролюється спеціальними інституціями. Наприклад, в США є понад 600 транснаціональних компаній з бюджетами багатшими більшості країн світу.

Вони могли б давно скупити землі фермерських господарств, але там століттями іде природне укрупнення. На сьогодні близько 85 % це фермерські господарства – фізичні особи з землею в середньому до 1000 га, як і в більшості країн світу. Тільки до 0,4 % землі належать не сімейним корпораціям, 9,7 % – сімейним партнерствам, 3,4 % – сімейним корпораціям (близькі родичі), інші – 0,6 %. (дивись – додаток).

У США – повага до національного годувальника, коли фермер заходить до владних кабінетів, чиновники встають, як і депутати, сенатори.

Там влада бореться за фермера на федеральному, штатному та інших рівнях, щоб запобігти банкрутству фермера.

У нас же навпаки, було близько 50 тисяч фермерських господарств, зараз – 30 тисяч. При президенті Л. Кучмі, щорічно голови обласних фермерських організацій зустрічались з президентом, головами Верховної Ради, Кабміну. Рішення приймали швидко. А тепер що?

Фондом підтримки фермерських господарств управляли 50 на 50, тобто фермери із представником влади, не нижче заступника міністра сільського господарства, що відповідав за фермерство та соціальний розвиток села.

А тепер що? Немає навіть Міністерства сільського господарства...

По – друге, у країнах де пішли шляхом корпорацій (Аргентина, Бразилія та інші) селяни переселились в нетрі навколо міст. Нам це не загрожує… Бо працездатні селяни, виїдуть до Польщі, Чехії й т.д., пенсіонери – на кладовища, якщо землі приватизовуватимуть корпорації, свої чи чужі, постільки вони не мають національності – cела зникнуть.

Корпорації будуть обробляти землі своїми людськими ресурсами, ізолювавшись від територіальних громад. Тепер щорічно зникає 300-500 сіл, через корпорації зникатимуть – тисячами.

Нарешті, який вихід для України? Ніякої приватизації української землі корпораціями. Їх капітал часто безіменний, акціонерний і в більшості працює на зовнішні ринки, встановлюючи загрозу національній, продовольчій і державній безпеці, фінансово і політично вмішуючись у державну владу. Наприклад, Пінчук — щодо Криму, Коломойський – щодо Росії, Бахматюк, Жеваго, Косюк, Фірташ та інші, обдирають державу на сотні мільярдів гривень. Їх місце – промислова галузь переробки, тваринницькі комплекси, оренда землі.

Фермер має бути тільки фізичною особою, будь-якої національності, рівномірно володіючи землями, як правило в межах сіл, громад, звітуючи владі тільки один раз на рік, та до весни, подаючи прогнози структури посіву та валу продукції, під певні гарантії уряду, як це роблять американські фермери.

Нові фермери повинні не платити податків 3-5 років, крім місцевих, до громад, та не мати можливість перепродавать землю 15 – 20 років, з дня купівлі, щоб земля не стала спекулятивним капіталом.

Останнє, в Україні найбільша розораність землі, тільки 15 % лісів. В результаті чого зникло близько 20 тисяч річок.

Тому потрібно передбачати спеціальні режими експлуатації водних басейнів стікання до річок. В Європі, США, Росії розораність територій 30-40%, решта – ліси, національні парки, пасовиська. Це все потрібно врахувати – до приватизації.

Український світовий еталон ґрунту є в Парижі. Зразок був взятий з Карлівки Полтавської області, тоді вміст гумусу був до 9 %, тепер – 3-4%. Це загроза національній безпеці через мінералізацію ґрунтів.

Тому власникам, орендарям, владою повинна бути зафіксована кількість гумусу на момент використання. В разі зменшення, гумусу земля у користувача вилучається не дивлячись що вона приватна. В США коли СОЮЗ закупляв мільйони тон зерна, фермери ради зиску розорали еродовані землі уряду прийшлось викуповувати ці землі щоб зберегти їх.

Якщо цього не врахувати у законі, то через мінералізацію ґрунтів скоро з них залишиться тільки пісок, який засипатиме поселення. 

Шановні адресанти, якщо ви підете шляхом фермеризації, то залишитесь героями національної історії, якщо шляхом створення корпорацій, їх слугами на селі – звичайними менеджерами, компрадорської буржуазії, колаборантами. Власність на землю множить гроші в десятки разів, зберігає їх краще банків – тому така жорстока боротьба капіталу за українську землю.

Шановні! В момент широкої кризи, розколу суспільства, без чіткої стратегії розвитку, під тиском капіталу, гібридного впливу, розпродувати головні активи країни, особливо землю – злочинно.

Перший президент

асоціації фермерів України                                   Шкарбан Микола Іванович