ОДИН ІЗ СОШКОЮ, А СЕМЕРО – З ЛОЖКОЮ

До нашої редакції часто надходять листи від фермерів і приватних землевласників, у яких вони інформують, що останнім часом в Україні стали плодитися, ніби гриби після дощу, всілякі організації, які позиціонують себе як вірні й вічні союзники фермерів та запрошують їх влитися до своїх лав, розхитуючи єдність Асоціації фермерів і приватних землевласників України (АФЗУ). Хто вони такі й до чого прагнуть, нашому кореспонденту відповів  Президент АФЗУ Микола Стрижак. 

• 12 листопада 2020 року Інтернет доніс до нас цікаву звістку: виявляється, що кількість різного роду асоціацій та організацій, «які співпрацюють з Мінекономіки у сфері сільського господарства» (цитата) вже досягла 120, і цей перелік далеко не повний. Слід було б сподіватися, що всі вони не тільки віддадуть належну шану тим фермерам-першопрохідцям, які 30 років тому заснували нашу АФЗУ, але й реально допоможуть Україні стати розвинутою аграрною державою, основу сільського господарства котрої становитимуть мільйони сімейних ферм. На жаль, це не так, і єдине, до чого прагнуть керманичі таких новоутворень, називаючи себе аграріями – це переманити до себе фермерів разом із їхніми статками. Бо їсти всім хочеться, а хліб і до хліба досі вирощують тільки фермери. У народі кажуть: «Один із сошкою, а семеро – з ложкою».

Беручи участь у роботі конференції АФЗ Київської області, я ще раз чітко усвідомив, що «друзі» фермерів все-таки трохи різні, хоча їхні дії мотивовані однаково. Так, наприклад, УКАБ (Український клуб аграрного бізнесу) об’єднує тих аграріїв, які обробляють 50 тисяч гектарів землі й більше. Членів клубу небагато, але господарства вони мають потужні, відтак свою громадську організацію щедро фінансують, аби вона могла ефективно працювати. Зазвичай орієнтуються на вищі щаблі галузевої ієрархії, тож саме їхні представники зазвичай очолюють МінАПК.

Трохи меншою організацією, але з великими амбіціями, є ВАР (Всеукраїнська аграрна рада) – у її членів до 50 000 га землі в обробітку, плюс переробка молока і активні промоутери. До закону про обіг землі ці панове відносяться не те, щоб легковажно, але водночас нерідко вдаються до нахабної підміни понять, займаючи по відношенню до нашої Асоціації недружню позицію.

Агропродовольча рада – ще одне новоутворення, роль котрого поки що не дуже зрозуміла, бо діяльності практично обмежується фейсбуком. До цієї організації тяжіє так званий Конгрес фермерів України, але співають вони не під власну музику, а під акомпанемент єдиного пана . Як кажуть, хто платить, той і музику замовляє, відтак ці організації разом із їхнім лідером Іваном Слободяником навряд чи будуть відстоювати інтереси фермерів. Бо він у своїх публічних заявах не вважає, що закон про обіг землі порушує їхні права й перекреслює надії, а закон 2194 теж нормальний, з кооперативами теж усе добре. А коли доводиться йому говорити з фермерами, то риторика зовсім протилежна, в ній переважають обіцянки світлого майбутнього саме для них. Коли цей діяч каже правду, він і сам, схоже, не завжди пам’ятає.

Аграрний союз – це головним чином представники українських аграрних еліт із  числа колишніх керівників та спеціалістів сільськогосподарських підприємств АПК. Сьогодні це чималі підприємства, до 5 тис. гектарів, їхня діяльність сконцентрована в сільській місцевості, там же мешкають вони самі та їхні родини. Це принципова  відмінність від тих організацій про які ми говорили раніше.

Про АФЗУ багато говорити не будемо, її статус і 30-літня історія читачам добре відомі. Але варто нагадати, що в наших списках можна знайти і потужні фермерські господарства, і дрібних фермерів, і сімейні ферми,  і ФОП, і приватних землевласників. Жодних обмежень, усім знаходимо місце. Життєдіяльність забезпечується членськими внесками, ніяких інших джерел ми, як і Аграрний союз, не маємо. Слід зазначити, що існування за рахунок внесків – на межі бідності, бо від наших селян дочекатися вчасно тих копійок вельми проблематично.

В тому списку, з якого ми починали бесіду, є також десятки організацій, котрі частково чи повністю фінансуються агроолігархами і слухняно виконують їхню волю. Але всі вони поглядають на фермерів: як би переманити їх до себе. Бо це не тільки електорат під час чергових або позачергових виборів, а й солідні грошові мішки.

Два роки тому я запросив лідера Аграрного союзу Геннадія Володимировича Новікова на засідання Ради АФЗУ, і власне з тієї зустрічі ми працюємо разом. Така співпраця, як на мене, корисна обом організаціям, бо поодинці в нашому шаленому корумпованому світі боротися зі злом важко. Земля повинна належати тому, хто живе і працює в цьому селі. Цей ключовий постулат наших громадських організацій ми разом відстоюємо на всіх рівнях – від Парламенту, Кабміну  чи кабінету Президента України, до Маріїнського парку біля Верховної Ради. Все робимо з холодною головою, гарячим серцем і чистим сумлінням

Як тут не пригадати помпезну церемонію «братання аграріїв усієї України», в якій тоді на сцені разом виступали  Голова Аграрної партії Віталій Скоцик, Президент АФЗУ Іван Томич, Голова Селянської партії Зиновій Холоднюк, та  Анатолій Патока, Голова Національного Секретаріату Партії Відродження села. Всі вони наголошували на тому, що  Україні конче необхідна стратегія на 25-35 років, щоб наздогнати розвинені країни за умови інтенсивної роботи. Тоді Іван Федорович висловив натхненну думку: «Ми об’єднуємося для формування такої стратегії. Будемо створювати таку систему, яка дасть відповіді на будь-які виклики». А Віталій Скоцик додав: «Для цього потрібна потужна, лідируюча політична сила, яка зможе ініціювати законодавчі зміни та реалізовувати їх у виконавчій владі та на рівні місцевого самоврядування».Обнялися, на згадку сфотографувалися та й розійшлися. Як потім виявилося – таки врізнобіч. Такий, мабуть, наш менталітет!

Закон про обіг земель нас не задовольняє, закон 2194 та3131-Д також шкідливий, тому ми разом із нашими соратниками з Агросоюзу йдемо далі по шляху боротьби – за землю, за селянську долю. Всі інші організації, які намагаються «примазатися» до фермерського руху – шкідливі, а по відношенню до АФЗУ – навіть ворожі. Бо їхнє завдання – знищити малий, середній і навіть крупний фермерський бізнес у сільській місцевості, привести Україну до феодалізму, а себе – до стану сучасних рабовласників. Ці тенденції підтвердились на останніх місцевих виборах.

Фермери протягом своєї 30-річної історії довели, що вони не тільки працездатні й успішні, а ще й абсолютно патріотичні. Це вони та їхні діти першими вийшли на Майдан,  вони ж перші підтримали добровольчі батальйони на Сході й захистили нашу землю від поневолення. Сільська інфраструктура, мова, культура,традиції, віросповідання та багато іншого постійно перебувають у полі зору фермерів, для них Батьківщина розпочинається з родини, з рідного села, бо це їхнє село, їхня земля! Заберуть у них цю землю – і все швиденько розсиплеться: спочатку село, а невдовзі й держава.  Щоб цього не сталося, потрібно дати рішучу відсіч нерозумним діям влади і повсемісно створювати сімейні ферми, а до участі в цьому процесі неухильно залучати сталих фермерів. Як бачите, в нашому великому фермерському домі роботи необмежений край. Ніхто її за нас не зробить. Тому закликаю фермерів: гуртуйтеся навколо АФЗУ, разом відстоємо рідну землю для нас та наших нащадків, разом до  перемоги!

Спілкувався Володимир Ярошенко