Глухий кут земельної реформи 

  (опрацьовано по матеріалам круглого столу)

Земля – це найбільш святе, що є у людства. І одночасно – найбільш буденне, бо кожна людина весь час різним чином живе і працює на Землі. Все бере свій початок з Землі, все і закінчується Землею... Земля – це Вища духовна цінність! Ніколи в історії незалежних Аратти-Оріяни-Скіфії-Русі-України Землю не продавали. Вона була безцінна, бо оцінити її неможливо. Продавали її, як правило разом з людьми, лише завойовники та правителі-чужинці.

Навряд чи потрібно наводити якісь докази щодо необхідності глибокого і термінового реформування земельних відносин в Україні – ці проблеми лежать на поверхні і говорять самі за себе. Інша справа – що саме і як реформувати. Одна річ, коли за мету ставити підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та, відповідно, вирішення соціальних потреб села і всієї України. Якщо ж всі перетворення звести лише до потреби створення власника Землі, як панацеї від всіх бід, то це абсолютно не та реформа, яку потребує населення України і, зокрема, нинішнє село. Більше того, це  найбільш небезпечний, швидкий і підступний спосіб нищення села і, одночасно, України.

Всі релігії світу не визнають Землю товаром; не будемо наводити докази неможливості продажу того, що є не тільки основним засобом виробництва, але, одночасно, й місцем проживання та відпочинку,і  головне, основним фактором відтворення нації; не аналізуватимемо аморальність продажу того, що ти не створював.

Зосередимось виключно на матеріальній стороні справи, яка усім більш зрозуміла і яку легше логічно і фактично висвітлити і обґрунтувати. Для цього спробуємо дати відповіді лише на декілька   питань, які прояснять дійсні рушійні сили саме такої реформи.

Кому вигідна така реформа?

 Кому потрібна земельна реформа у такому варіанті виконання? Селянам? В основному – ні. Зацікавлені в такій реформі лише ті селяни, які не планують працювати на Землі і хочуть як найшвидше продати свій пай, щоби хоч таким чином компенсувати те злиденне безправне життя, яке довелося прожити на селі, та свою практично рабську безоплатну працю в колгоспі. Їх можна зрозуміти – хоч на старість отримати щось. А ще на них часом впливають і діти, які проживають у місті і підштовхують своїх рідних до таких дій з особистих інтересів. І при цьому не задумуються, що в жертву приноситься завтрашній день свого Роду, майбутнє своєї Землі, своєї Держави. На щастя, ще не всі так думають.

Вона потрібна фермерам?   Більшість фермерів  наголошють на тому, що їх повністю задовольняє оренда Землі у різних варіантах. Відсоток тих фермерів, які вважають за необхідне запровадження продажу Землі, незначний, і за кожним цим випадком простежується певна зацікавленість, не пов’язана напряму з сільськогосподарським виробництвом.

Ця реформа потрібна городянам? Категорично – ні. Навпаки, для них порушується конституційне право (ст.13), згідно якій «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу». Вони зразу втрачають це конституційне та людське право. І далі «Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству». Навряд чи є потреба коментувати, як порушуються ці права народу у випадку перетворення Землі на товар. І не сховатися тут за фіговими листочками запевнень, що сьогоднішні порушення нетипові і пов’язані, в основному, з недосконалим законодавством. А ще ж є попереду і неминуче підвищення цін на продукти харчування (що ми усі вже зараз починаємо відчувати практично) і взагалі на всі товари легкої промисловості.

Державі в цілому таке реформування невигідне, оскільки така «реформа» тільки дещо вирішує проблеми сьогоднішнього дня – тимчасово закриває певні бюджетні дірки. Але ж держава не має права жити одним днем. Сьогодні продані за безцінь Землі забезпечать щасливе майбутнє лише невеликому колу чиновників, а народ залишиться навіть без надії на майбутнє.

Проте вона потрібна олігархам. Сплять і бачать. Це  - без коментарів. А також – політикам, (оскільки сьогодні вони майже всі політикани і запроданці) та представникам влади, адже більшість із них сьогодні живе за принципом «греби все, що гребеться».

Отже запропонована реформа вигідна олігархам, владі, політикам і тій частині селян, які бажають пошвидше продати свій пай. Вони, безумовно, є також народом України, але чи є їх більшість і, головне, чи керуються вони інтересами держави, всього народу? Мабуть, що ні! А в таких визначальних питаннях не враховувати інтереси всього народу, які, навпаки, мають бути пріоритетними, просто злочинно!

Хто ініціював та впроваджує земельну реформу?

Як видно із наведеного вище аналізу, ті, кому була вигідна реформа, ініціювали та впроваджують її:

фінансова влада – олігархи (як свої, так і закордонні);

виконавча влада – практично всіх рівнів;

законодавча влада – депутати-лоббісти.

І все це здійснюється під прикриттям слухняної судової влади.

Ось і є відповідь на питання – хто і для чого ???…

Якщо ж пригадаємо, як продавлювалося   прийняття Земельного Кодексу, як поєдналися різноманітні політичні сили при цьому, як були виділені США кошти на виготовлення документації, як заблоковано підготовку потрібних законів і ще сотні таких «як», то стає обґрунтовано зрозумілим – хто задумав, ініціював і здійснює впровадження так званої «земельної реформи» і чому так поспішають з її завершенням, прикриваючись, як завжди, словами про турботу за всіх, а особливо за тих стареньких, які нібито мають хоч перед смертю пару років прожити пристойно. І зовсім замовчується, що навряд чи ця старенька додому донесе отримані за продаж Землі кошти. Он як просто і безкарно рейдери розправляються з потужними кампаніями. Що там та бабулька, чи дідок, коли зараз на селі їх вбивають за пенсію, чи за пару курей. А тут такі гроші!

Чи визначена вартість Земель сільськогосподарського призначення (Кадастр)?

На сьогодні – не визначена. А чи можна продавати те, що не має ціни ні в прямому (нема Кадастру) ні в переносному (Земля безцінна) значенні? Відповідь знає і дитина. Якщо ж за відсутності Кадастру на продаж Землі йдуть, то, очевидно, комусь це дуже треба.

Чи є програма, чи концепція розвитку сільського господарства, чи підготовлена законодавча база?

На сьогоднішній день не існує Програми і Концепції. Є тільки невпинне всеперемагаюче бажання олігархів стати власниками Землі. Нема законодавчої бази. «У прикінцевих положеннях Земельного кодексу є припис: Кабінету міністрів у шестимісячний термін після опублікування Кодексу розробити проекти законів про державний земельний кадастр, ринок землі, державний земельний (іпотечний) банк… Довжелезний перелік! Уряд в особі Держкомзему і досі зволікає із розробкою деяких із них. А ще ж потрібно напрацювати і прийняти понад 20 украй нагальних законів, відповідні нормативно-правові акти та державні стандарти, норми і правила – усього близько 400 документів. (Володимир Чопенко. «Стомлені землею», «Дзеркало тижня», №6 (635) Субота, 17-23 лютого 2007 року). Чи потрібні ще якісь пояснення? І це вже пішов десятиеннний  рік після прийняття Земельного кодексу України, а не передбачені Законом шість тижнів.

 Кому потрібна ситуація беззаконня у цій важливій справі, мабуть, не потрібно коментувати?

До чого приведе в кінці така реформа?

Після прихватизації наших підприємств хіба вони почали працювати краще? Навпаки - набагато гірше! Адже вони, за невеликим винятком, потрапили практично задарма до рук не хазяїв, а «хазяйчиків», які знають тільки дві дії - відняти і поділити! Це саме буде і з Землею, тільки в набагато гіршому варіанті та з катастрофічними наслідками для народу України.

Інститут власника Землі призведе до запровадження масової найманої праці практично задарма. Ця дармова праця складе неперебориму конкуренцію для фермерів, і фермерство, враховуючи до того ж антинародну, антиселянську політику сучасної державної влади, буде дуже швидко знищено.

Катастрофічно загостряться соціальні проблеми. При небажанні українців працювати на своїх і приблудних латифундистів за мізерну платню, вони будуть замінені на інших білих, жовтих і чорних рабів.

Зникне можливість відвернути екологічну катастрофу шляхом підвищення питомої ваги лісів України з 14% до 25-30%. А це питання чомусь взагалі стоїть поза увагою влади.

Країна буде вкинута у вир безправ’я, безнадії, безглуздя… Вихід з цього для народу буде тільки один – силове протистояння, адже всі інші форми протесту уже не працюватимуть. Придушення можливого спротиву українців такому життю буде здійснено світовою «демократією» за відомими аналогіями.

Що треба  зробити до початку земельної реформи?

Розробити обґрунтовану програму саме земельної реформи, а не чисельних схем приватизації Землі, до чого звелася задіяна реформа. Реформа повинна бути направлена на створення продуктивного фермера об*єднаного в потужну обслуговуючу кооперацію, який би був господарем на Землі і власником результатів своєї праці;

Розробити Земельний кадастр України;

Перед тим, як вирішувати перетворення Землі на товар, потрібно провести попередньо референдум з цього доленосного для всього народу питання;

В разі позитивної відповіді на референдумі розробити попередньо, перед початком реформи, всі необхідні законодавчі документи. І тільки після їх прийняття Верховною Радою України починати реформу. Але необхідно зауважити, що ще декілька років тому 60.5% населення України було проти перетворення Землі на товар – сьогодні це розуміють вже переважно усі. Навіть деякі депутати, що голосували за прийняття Земельного кодексу, вже «прозріли» і кажуть, що це була помилка.

Роль держави у всіх цих визначальних аспектах реформи

По всіх параметрах – негативна. Держава в питанні Земельної реформи, як і у всіх інших визначальних питаннях (мова, історія, Віра, книгодрукування, економічна реформа, включаючи приватизацію майна, питання паливно-енергетичного комплексу тощо) постійно за всі роки незалежності виступає як ворог свого народу. Без зміни ставлення держави, без її підтримки (а на це сьогодні сподіватися не приходиться) запропонована реформа принесе Україні незчисленні біди.

Чому це питання свідомо замовчується на всіх рівнях?

Чи чули ви, щоб це питання обговорювалося в пресі. Так де-не-де прорветься якась стаття. Мовчать про це всі фракції у Верховній Раді України. Натомість тільки і чуєш про тарифну війну, про пенсійну реформу, про затвердження бюджету і т.д. Як на мене, так ці питання (ніхто не заперечує їх важливість) спеціально педалюється, аби відволікти увагу від головного – катастрофи, що йде за продажем Землі. Мовчать так звані демократичні партії, а Президент усе робить, аби прискорити процес продажу Землі. Ми звертались від громади на передачу «Майдан» 5-го каналу – мовчання. Мовчить коаліція, мовчить опозиція, а продаж-дерибан іде, навіть не зважаючи на мораторій. Тобто «а Васька слушает, да ест».

З усього цього можна зробити тільки один висновок – держава  зацікавлена у проведенні саме такої «земельної» реформи – тобто у дешевому терміновому розпродажу української Землі. Суперечка лише в одному – хто буде продавати, чиї правила гри діятимуть і хто буде контролювати це.

Що треба робити зараз?

 Щоб зарадити катастрофі,  що може прийти в Україну як тільки буде відмінений мораторій на продаж Землі необхідно:

Згідно розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України повернути всім ділянкам Землі сільськогосподарського призначення, які були відчужені під різними причинами з моменту прийняття Земельного кодексу  попередній статус, оскільки офіційного законного продажу сільськогосподарських земель ще до сьогодні не було. Винуватці ж їх незаконного відчуження і продажу повинні понести відповідне покарання;

    Прийняти закон «Про оренду землі» де передбачити: захист власників земельних паїв, захист орендарів, обмеження для юридичних та фізичних осіб максимальних розмірів оренди землі та термінів, врахування розвитку сільської мережі.

«Про землеустрій»

«Про охорону земель»

«Про державний земельний кадастр»

«Про оцінку земель»

«Про право розпорядження землями місцевими громадами»

«Про товариства з контролю використання та розпорядження землями (всіх категорій)»

Підтримка сімейних фермерських господарств, як основи  аграрного устрою України, збереження та розвиток сільської мережі.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

«Обіг земель сільськогосподарського призначення»

Прийняти всі необхідні заходи та створити умови для підтримки і розвиту сімейних  фермерських господарств, як основи  аграрного устрою України, малого бізнесу,  обслуговуючої кооперації, збереження та розвиток сільської мережі тощо;