Для обнайомлення і подачі пропозицій!!!

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№13 – 17, ст.112) такі зміни:

1. Пункт 14.1 статті 14 доповнити підпунктами 14.1.183¹ та 14.1.234¹ такого змісту:

       “14.1.183¹. поставлене податкове зобов’язання - мінімальне податкове зобов’язання фізичної або юридичної особи - власника, постійного користувача, користувача на інших умовах, орендаря (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок сільськогосподарського  призначення (крім несільськогосподарських угідь),  земельних    часток (паїв),   як виділених   так і    не    виділених    в   натурі,   крім земельних    ділянок    визначених

підпунктом 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, яке визначається відповідно до пункту 170.14 статті 170 цього Кодексу.

       Сума поставлених податкових зобов’язань, розрахованих для кожної з земельних ділянок, що належать одному власнику та/або перебувають в його користуванні на умовах оренди (емфітевзису) чи іншому користуванні, є загальним поставленим податковим зобов’язанням”;

       “14.1.234¹. власна сільськогосподарська продукція – сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари), що підпадає під визначення груп 1-24, 41 УКТ ЗЕД, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється, збирається, виготовляється, виробляється, переробляється безпосередньо виробником цієї продукції – власником або користувачем земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ цього пункту, або на давальницьких умовах”.

2. Підпункт 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 доповнити підпунктом 72.1.2.7 такого змісту:

“72.1.2.7. про власників та користувачів, в тому числі на правах оренди (суборенди), емфітевзису, земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, розташованих на території відповідної сільської, селищної, міської ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Така інформація надається щороку до 1 березня органами місцевого самоврядування. Форма та порядок надання такої інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування фінансової політики”.

3. У пункті 173.2 статті 173:

слово та цифри “72.1.2.6 підпункту” замінити словом та цифрами “72.1.2.6, 72.1.2.7 підпункту”;

доповнити новим підпунктом такого змісту:

“73.2.5. інформація, зазначена у підпункті 72.1.2.7 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 цього Кодексу, надається органами місцевого самоврядування до 1 березня року, наступного за звітним”.

4. Статтю 141 доповнити пунктом 141.9  такого змісту:

       “141.9. Особливості оподаткування суб’єктів – власників, постійних користувачів або орендарів земельних ділянок сільськогосподарського призначення (крім несільськогосподарських угідь)

       Суб’єкти – власники, постійні користувачі або орендарі (емфітевти) земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, зобов’язані щорічно подавати до річної податкової декларації додаток з розрахунком загального поставленого податкового зобов’язання, яке визначається відповідно до пункту 170.14 статті 170 цього Кодексу. Форма такого додатку з розрахунком затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

       У додатку з розрахунком загального поставленого податкового зобов’язання, зокрема, зазначаються:

     нормативна грошова оцінка земельних ділянок та їх площа;

       сума загального поставленого податкового зобов’язання, розрахована відповідно до підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 цього Кодексу, та її розшифровка по кожній земельній ділянці;

       сума сплачених таким суб’єктом за податковий (звітний) рік податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;

     різниця між сумою загального поставленого податкового зобов’язання та сумою сплачених податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою таких земельних ділянок, обчислена відповідно до цього пункту;

     кадастрові номери земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, щодо яких визначається поставлене податкове зобов’язання.

       Різниця між сумою загального поставленого податкового зобов’язання та сумою сплачених таким суб’єктом податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою (емфітевзисом) земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, обчислюється шляхом порівняння розрахованого суб’єктом загального поставленого податкового зобов’язання та суми сплачених ним податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою таких земельних ділянок, а саме:

   податку на прибуток від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

   податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів працівників такого суб'єкта, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції;

     єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого з доходів таких працівників;

   земельного податку з таких земельних ділянок;.

   податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачених таким суб’єктом як податковим агентом з доходів фізичних осіб – орендодавців (власників) таких земельних ділянок.

   Для цілей цього пункту перелік професій працівників, пов’язаних з виробництвом та реалізацією платником податку власної сільськогосподарської продукції, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі не встановлення Кабінетом Міністрів України такого переліку платник податку може самостійно визначити таких працівників.    

       Якщо сума розрахованого платником податку загального поставленого податкового зобов’язання, перевищує суму сплачених податків та інших платежів, визначених цим пунктом, то такий платник податку зобов’язаний визначену ним в річній податковій декларації суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, збільшити на суму такого перевищення та таку збільшену суму податку сплатити до бюджету в порядку та строки, визначені цим Кодексом для сплати податку на прибуток підприємств.

     Якщо у річній податковій декларації платника податку сума податку на прибуток має від'ємне значення, то сума перевищення загального поставленого податкового зобов'язання над сумою сплачених ним податків та інших платежів, визначених відповідно до цього пункту, підлягає сплаті до бюджету в порядку та строки, визначені цим Кодексом для сплати податку на прибуток підприємств.

     У разі переходу права власності, або набуття права користування, в тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на земельні ділянки, зазначені у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, від одного власника або користувача до іншого власника або користувача протягом календарного року, поставлене податкове зобов’язання щодо таких земельних ділянок обчислюється для попереднього власника або користувача за період з 1 січня такого року до початку місяця, в якому припинилося право власності на такі земельні ділянки, або в якому такі земельні ділянки передано в користування (оренду, емфітевзис, суборенду), а для нового власника, або користувача - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або користування та враховується у складі загального поставленого податкового зобов’язання кожного з таких власників або користувачів.

     Прибуток суб’єктів – власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення (крім несільськогосподарських угідь) від здійснення іншої діяльності, яка не пов’язана із використанням таких земельних ділянок, нараховується та сплачується за правилами цього Кодексу”.

5. У підпункті 165.1.24 пункту 165.1 статті 165:

1. абзац перший викласти в такій редакції:

    “165.1.24. доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена фізичною особою - власником (постійним користувачем) земельних ділянок, розміри яких не перевищують розміри, встановлені Земельним кодексом України для ведення садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва, а також для ведення особистого селянського господарства (в межах 0,5 га.)”;

1. абзаци другий та третій виключити;

1. абзац четвертий викласти в такій редакції:

     “Якщо розмір зазначеної у цьому підпункті земельної ділянки, що належить фізичній особі на праві власності та/або постійного користування перевищує розміри, зазначені в цьому підпункті, то щодо такої земельної ділянки визначається поставлене податкове зобов’язання у порядку, встановленому пунктом 170.14 статті 170 цього розділу”;

       4) в абзаці п’ятому слова “абзацах другому та третьому” замінити словами “абзаці першому”.

       6. Статтю 170 доповнити пунктом 170.14 такого змісту:

       “170.14. Особливості оподаткування доходу власників, постійних користувачів та орендарів земельних ділянок

        170.14.1. Для власників, постійних користувачів, користувачів на інших умовах, орендарів (емфітевтів) земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, загальне поставлене податкове зобов’язання визначається:

       контролюючим органом, якщо доходи від реалізації власної сільськогосподарської продукції були отримані виключно від податкових агентів;

       контролюючим органом, якщо платник податку доходи від продажу власної сільськогосподарської продукції отримав від осіб, які не є податковими агентами, та не подав річну податкову декларацію у встановлений цим Розділом строк;

      платником податку самостійно в додатку до річної податкової декларації, що подається згідно із статтею 179 цього Розділу, якщо доходи від продажу власної сільськогосподарської продукції були отримані таким платником податку від осіб, які не є податковими агентами.

   170.14.2. Поставлене податкове зобов’язання щодо земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, не визначається для:

      власників (постійних користувачів) таких земельних ділянок, в тому числі членів (крім голови) сімейного фермерського господарства, щодо земельних ділянок, переданих такими особами в користування, оренду (емфітевзис) на підставі зареєстрованих відповідно до законодавства договорів;

     орендарів (емфітевтів) таких земельних ділянок щодо земельних ділянок, переданих ними іншим особам за договорами суборенди, емфітевзису;

     власників (постійних користувачів) земельних ділянок, що відповідають визначеним у абзаці першому підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 цього Розділу умовам щодо їх призначення та розміру.

      170.14.3. Поставлене податкове зобов’язання за податковий (звітний) рік обчислюється за такою формулою:

        ППЗ = НГО × S × 0,05 × М / 12,

      де:

ППЗ – поставлене податкове зобов’язання;

НГО – нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки:

для земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких проведена, – нормативна грошова оцінка 1 га відповідної земельної ділянки;

для земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена, – нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

S – площа земельної ділянки, га;

М – кількість повних календарних місяців, протягом яких для такої земельної ділянки обчислюється поставлене податкове зобов’язання.

    170.14.4. У разі переходу права власності, або набуття права користування, в тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на земельні ділянки, зазначені у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, від одного власника або користувача до іншого власника або користувача протягом календарного року, поставлене податкове зобов’язання щодо таких земельних ділянок обчислюється для попереднього власника або користувача за період з 1 січня такого року до початку місяця, в якому припинилося право власності на такі земельні ділянки, або в якому такі земельні ділянки передано в користування (оренду, емфітевзис, суборенду), а для нового власника, або користувача - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або користування та враховується у складі загального поставленого податкового зобов’язання кожного з таких власників або користувачів.

     170.14.5. Нарахування загального поставленого податкового зобов’язання фізичним особам, визначеним в абзацах другому та третьому підпункту 170.14.1 цього пункту, проводиться контролюючими органами за місцем їх податкової адреси, які до 1 липня року, наступного за звітним, надсилають (вручають) платнику податкове повідомлення-рішення про сплату річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, розрахованого з урахуванням загального поставленого податкового зобов’язання.

       Такі податкові повідомлення-рішення повинні містити відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельних ділянок.

       У разі згоди платника податку із розрахованим контролюючим органом зобов’язанням з податку на доходи фізичних осіб з урахування поставленого податкового зобов’язання, такий платник податку зобов’язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку в порядку та строки, визначені цим Кодексом для сплати податку на доходи фізичних осіб.

       170.14.6. У разі якщо платник податку не згоден із наданим контролюючим органом розрахунком податкового зобов’язання та/ або з визначеною у відповідному податковому повідомленні рішенні сумою річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб з урахуванням загального поставленого податкового зобов’язання, такий платник податку має право у порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу до 15 серпня поточного року звернутися до контролюючого органу, для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб з урахуванням загального поставленого податкового зобов’язання, з наданням підтвердних документів, зокрема, щодо:

     земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі);

     нормативно-грошової оцінки таких земельних ділянок;

суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції податковим агентам;

        суми поставленого податкового зобов’язання та розрахунку такої суми, здійсненого відповідно до підпункту 170.14.3 цього пункту.

        У разі виявлення за результатами такої звірки помилки у визначенні суми податкового зобов’язання, зазначеного у відповідному податковому повідомленні – рішенні, контролюючий орган протягом 10 днів, наступних за днем завершення звірки, зобов’язаний скасувати (відкликати) таке податкове повідомлення-рішення та надіслати (вручити) платнику податку нове податкове повідомлення – рішення, складене з урахуванням результатів проведеної звірки.

        Порядок та форма звернення платників податків до контролюючого органу та порядок проведення зазначеної у цьому підпункті звірки встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

      170.14.7. Платники податку - фізичні особи, визначені в абзаці четвертому підпункту 170.14.1 цього пункту, зобов’язані щорічно подавати до річної податкової декларації додаток з розрахунком загального поставленого податкового зобов'язання, визначеним відповідно до цього пункту. Форма додатку до річної податкової декларації з таким розрахунком, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування фінансової політики.

      У додатку до річної податкової декларації з розрахунком загального поставленого податкового зобов’язання, зокрема, зазначається:

      нормативна грошова оцінка земельних ділянок та їх площа;

      сума поставленого податкового зобов’язання та розрахунок такої суми, здійсненний згідно з підпунктом 170.14.3 цього пункту по кожній земельній ділянці та сума загального поставленого податкового зобов’язання;

        сума сплачених платником податку за податковий (звітний) рік податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;

       сума перевищення загального поставленого податкового зобов’язання над сумою сплачених податків, зборів та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції, обчислена відповідно до цього пункту;

        розрахунок податкового зобов’язання зі сплати земельного податку за завітний рік;

         розрахунок податкового зобов’язання з річного оподатковуваного доходу платника податку, визначеного з урахуванням поставленого податкового зобов’язання;

         кадастрові номери земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, щодо яких визначається поставлене податкове зобов’язання.

         Сума перевищення загального поставленого податкового зобов’язання над сумою сплачених платником податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, обчислюється шляхом порівняння розрахованого таким платником загального поставленого податкового зобов’язання, та сум сплачених ним за податковий (звітний) рік податків та інших платежів, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою таких земельних ділянок, а саме:

         податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

         єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого з доходів від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

земельного податку з таких земельних ділянок.

       170.14.8. Якщо сума розрахованого платником податку загального поставленого податкового зобов’язання, перевищує суму сплачених податків та інших платежів, визначених цим пунктом, то такий платник податку зобов’язаний визначену ним в річній податковій декларації суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, збільшити на суму такого перевищення та таку збільшену суму податку сплатити до бюджету в порядку та строки, визначені цим Кодексом для сплати податку на доходи фізичних осіб.

          Контролюючі органи за місцем податкової адреси платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням відповідних земельних ділянок про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”.

7. У статті 177:

пункт 177.2 доповнити підпунктом 177.2.1 такого змісту:

“177.2.1 Зареєстровані підприємцями фізичні особи – власники, постійні користувачі або орендарі (емфітевти) земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1. статті 14 цього Кодексу, видами діяльності яких є, в тому числі, виробництво власної сільськогосподарської продукції, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, які передані членами такого фермерського господарства до його складу, зобов’язані щорічно у додатку до річної податкової декларації здійснювати розрахунок загального поставленого податкового зобов’язання, що визначається відповідно до пункту 170.14 статті 170 цього Розділу. Форма додатку до річної податкової декларації з таким розрахунком, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування фінансової політики.

   У додатку з розрахунком загального поставленого податкового зобов’язання, зокрема, зазначаються:

   нормативна грошова оцінка земельних ділянок та їх площа;

   сума поставленого податкового зобов’язання та розрахунок такої суми, здійсненний згідно з підпунктом 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 цього Кодексу по кожній земельній ділянці та сума загального поставленого податкового зобов’язання;

   сума сплачених таким платником податку за податковий (звітний) рік податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;

   сума перевищення загального поставленого податкового зобов’язання над сумою сплачених податків, зборів та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції, обчислена відповідно до цього пункту;

     кадастрові номери земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, щодо яких визначається поставлене податкове зобов’язання.

     Сума перевищення загального поставленого податкового зобов’язання над сумою сплачених платником податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, обчислюється шляхом порівняння розрахованого таким платником загального поставленого податкового зобов’язання, та сум сплачених ним за податковий (звітний) рік податків та інших платежів, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою таких земельних ділянок, а саме:

податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів працівників такої фізичної особи - підприємця, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції;

   єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого з доходів таких працівників;

   земельного податку з таких земельних ділянок;

податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачених таким суб’єктом як податковим агентом, з доходів фізичних осіб – орендодавців (власників) таких земельних ділянок.

   Для цілей цього підпункту перелік професій працівників, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі не встановлення Кабінетом Міністрів України такого переліку, платник податку може самостійно визначити таких працівників.

Якщо сума розрахованого платником податку загального поставленого податкового зобов’язання, перевищує суму сплачених податків та інших платежів, визначених цим пунктом, то такий платник податку зобов’язаний визначену ним в річній податковій декларації суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, збільшити на суму такого перевищення та таку збільшену суму податку сплатити до бюджету в порядку та строки, визначені цим Кодексом для сплати податку на доходи фізичних осіб.

   Якщо у річній податковій декларації підприємець видами діяльності якого є, в тому числі, виробництво власної сільськогосподарської продукції, декларує збитки від таких видів діяльності, та/або використання земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, має від'ємне значення, то сума перевищення загального поставленого податкового зобов'язання над сумою сплачених ним податків та інших платежів, визначених відповідно до цього пункту, підлягає сплаті до бюджету в порядку та строки, визначені цим Кодексом для сплати податку на доходи фізичних осіб.

   У разі переходу права власності, або набуття права користування, в тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на земельні ділянки, зазначені у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, від одного власника або користувача до іншого власника або користувача протягом календарного року, поставлене податкове зобов’язання щодо таких земельних ділянок обчислюється для попереднього власника або користувача за період з 1 січня такого року до початку місяця, в якому припинилося право власності на такі земельні ділянки, або в якому такі земельні ділянки передано в користування (оренду, емфітевзис, суборенду), а для нового власника, або користувача - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або користування, та враховується у складі загального поставленого податкового зобов’язання кожного з таких власників або користувачів.

Контролюючі органи за місцем податкової адреси платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням відповідних земельних ділянок про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”;

пункт 177.10 доповнити новим абзацом такого змісту:

“При цьому, облік доходів та витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції, ведеться окремо від інших доходів і витрат”.

       8. Пункт 295.9 статті 295 доповнити новим підпунктом такого змісту:

       “295.9.9. у разі переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку іншої групи, або на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зобов’язані подавати уточнену податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за останнім податковим (звітним) кварталом, протягом якого платник перебував на четвертій групі платників єдиного податку. Якщо такий перехід відбувається з 1 січня поточного року, така уточнена податкова декларація за попередній рік подається до 1 березня такого поточного року”.

9. Доповнити новою статтею 297¹ такого змісту:

“Стаття 297-1. Особливості нарахування, сплати та подання звітності платниками єдиного податку – сільськогосподарськими товаровиробниками

Платники єдиного податку – власники (постійні користувачі) або користувачі на інших умовах, орендарі (емфітевти) земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1. статті 14 цього Кодексу, а також голови сімейних фермерських господарств, в тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого господарства та входять до складу земель такого фермерського господарства, зобов’язані щорічно у додатку до річної податкової декларації здійснювати розрахунок загального поставленого податкового зобов’язання, що визначається відповідно до пункту 170.14 статті 170 цього Кодексу. При цьому платники єдиного податку четвертої групи у додатку до річної податкової декларації здійснюють розрахунок загального поставленого податкового зобов’язання за попередній звітний рік, в якому вони були платниками єдиного податку четвертої групи.

Форма додатку до річної податкової декларації з таким розрахунком, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування фінансової політики.

У додатку з розрахунком загального поставленого податкового зобов’язання, зокрема, зазначаються:

   нормативна грошова оцінка земельних ділянок та їх площа;

   сума поставленого податкового зобов’язання та розрахунок такої суми, здійсненний згідно з підпунктом 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 цього Кодексу по кожній земельній ділянці та сума загального поставленого податкового зобов’язання;

   сума сплачених таким платником єдиного податку за податковий (звітний) рік податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;

сума перевищення загального поставленого податкового зобов’язання над сумою сплачених податків, зборів та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції, обчислена відповідно до цього пункту;

   кадастрові номери земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, щодо яких визначається поставлене податкове зобов’язання.

   Сума перевищення загального поставленого податкового зобов’язання над сумою сплачених платником податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою земельних ділянок, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, обчислюється шляхом порівняння розрахованого таким платником загального поставленого податкового зобов’язання, та сум сплачених ним за податковий (звітний) рік податків та інших платежів, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою таких земельних ділянок, а саме:

єдиного податку;

податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів працівників такого платника єдиного податку, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції;

єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого з доходів таких працівників;

податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачених таким платником єдиного податку як податковим агентом, з доходів фізичних осіб – орендодавців (власників) таких земельних ділянок.

   Для цілей цього підпункту перелік професій працівників, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі не встановлення Кабінетом Міністрів України такого переліку платник податку може самостійно визначити таких працівників.

   Якщо сума розрахованого платником податку загального поставленого податкового зобов’язання, перевищує суму сплачених податків та інших платежів, визначених цією статтею, то такий платник податку зобов’язаний сплатити до бюджету суму такого перевищення протягом 10 календарних днів після граничного строку подання річної податкової декларації, що містить додаток з розрахунком поставленого податкового зобов’язання.

   Порядок декларування платниками податку розрахованого поставленого податкового зобов’язання у випадку припинення протягом поточного календарного року їх перебування на спрощеній системі оподаткування або переходу на застосування іншої ставки єдиного податку, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує фінансову політику.

У разі переходу права власності, або набуття права користування, в тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на земельні ділянки, зазначені у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, від одного власника або користувача до іншого власника або користувача протягом календарного року, поставлене податкове зобов’язання щодо таких земельних ділянок обчислюється для попереднього власника або користувача за період з 1 січня такого року до початку місяця, в якому припинилося право власності на такі земельні ділянки, або в якому такі земельні ділянки передано в користування (оренду, емфітевзис, суборенду), а для нового власника, або користувача - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або користування, та враховується у складі загального поставленого податкового зобов’язання кожного з таких власників або користувачів.

   Контролюючі органи за місцем податкової адреси платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням відповідних земельних ділянок про надіслані (вручені) платнику єдиного податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”.

ІІ. Прикінцеві положення

         1. Цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування та застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2020 року.

         2. У частині першій статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., №24, ст.170):

        підпункт 4 пункту “а” виключити;

     пункт “б” доповнити підпунктом 14 такого змісту:

        “14) надання контролюючим органам у строки та в порядку, передбачених Податковим кодексом України, інформації щодо власників та користувачів, в тому числі на правах оренди (суборенди), емфітевзису, земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, розташованих на території відповідної сільської, селищної, міської ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад”.

         3. Встановити, що до середньомісячного сукупного доходу сім’ї при визначенні права на отримання пільг та житлових субсидій громадянам на сплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, не включаються доходи, отримані громадянами від реалізації власної сільськогосподарської продукції, якщо сума таких доходів сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня поточного року.

     4. Встановити, що штрафні санкції, передбачені статтею 123 Податкового кодексу України за заниження суми річного податкового зобов’язання за 2020 рік з відповідного податку, розрахованого з урахуванням загального поставленого податково зобов’язання, а також штрафні санкції, передбачені статтею 126 цього Кодексу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання за 2020 рік з податку на доходи фізичних осіб, розрахованого контролюючим органом з урахуванням загального поставленого податкового зобов’язання, не застосовуються.

     5. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:

     прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

     привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

   забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради

       України    

 

ВИСНОВОК

на проект Закону України «Про внесення змін до

Податкового кодексу України та інших законів України

щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції»

У законопроекті шляхом внесення змін Податкового кодексу України (далі – ПК) пропонується встановити механізм оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб – власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який передбачає рівень сплати податків з доходу від використання таких земельних ділянок в обсязі поставленого податкового зобов’язання (далі – ППЗ). Сплаті, зокрема, підлягає різниця між сумою ППЗ та сумою сплачених суб’єктом податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою (емфітевзисом) земельних ділянок.

Крім того, зменшується сукупний розмір земельних ділянок
(з 2 до 1 гектара), з якої не оподатковується дохід фізичної особи, отриманий від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на таких земельних ділянках.

Проект згідно із пояснювальною запискою до нього «має на меті утворити умови для ліквідації тіньових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення та забезпечити рівно напружене оподаткування доходів, одержуваних від такої землі всіма її власниками та користувачами».

Головне управління, поділяючи у цілому стурбованість суб’єктів права законодавчої ініціативи щодо наявної в Україні проблеми тіньових відносин в аграрному секторі, одночасно з приводу пропонованого способу її вирішення вважає за доцільне висловити такі міркування.

1. Пропозиція щодо запровадження оподаткування виробників сільськогосподарської продукції на основі ППЗ виглядає дискусійною з огляду, зокрема, на таке.

Йдеться, передусім, про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для сільськогосподарських товаровиробників в Україні (4 група платників єдиного податку), яка, з нашої точки зору, потребує суттєвого вдосконалення, оскільки за своєю природою має застосовуватися виключно суб’єктами малого підприємництва з невеликими доходом, чисельністю працівників тощо, для яких ведення повноцінного податкового обліку є складним та економічно обтяжливим. При цьому, запровадження такого спрощеного режиму оподаткування має спрямовуватись не стільки на виконання фіскальної, скільки соціальної функції – зокрема, забезпечення зайнятості сільського населення в аграрному секторі, його платоспроможності, збереження сільської поселенської мережі тощо. Поширення ж спеціального податкового режиму на будь-якого сільськогосподарського товаровиробника без обмежень обсягу доходу, розміру земельної ділянки, як це передбачено чинною редакцією ПК, на сьогодні фактично використовується великими та середніми сільськогосподарським виробниками для мінімізації податків та зборів та призводить до суттєвого зменшення бюджетних надходжень та нерівномірного податкового навантаження на виробників різних організаційно-правових форм. Нерівність в оподаткуванні проявляється, у першу чергу, щодо малих виробників, яка, до того ж, посилюється недосконалістю механізмів їх державної підтримки, складністю отримання ними субсидій, доступу до кредитування тощо.

Одночасно виглядає незрозумілим, про оподаткування яких доходів таких власників (користувачів) земельних ділянок може йти мова у новому п. 170.14 ст. 170 ПК, якщо вони використовують вирощену продукцію виключно для власного споживання.

1.5. Не заперечуючи того, що запровадження ППЗ може призвести до деякого збільшення бюджетних надходжень та певного рівня детінізації у сфері сільськогосподарського виробництва, разом із тим, вважаємо, що оцінка пропонованого інструменту має носити комплексний характер, насамперед, в аспекті соціальних та економічних наслідків прийняття рішення. Зокрема, посилення податкового тиску на малих виробників може обумовити продаж або передачу в оренду ними земельних ділянок (що може бути одним із негативних наслідків прийняття проекту) та призвести до зростання безробіття у сільський місцевості, відтоку робочої сили за кордон, зниження конкуренції та монополізації сільськогосподарського виробництва, зміни структури агровиробництва, товарної структури експорту-імпорту, зростання цінової пропозиції на внутрішньому ринку агропродовольства тощо.

Принагідно зауважимо, що у супровідних до проекту документах відсутнє обґрунтування внесеної законодавчої пропозиції саме у контексті зміни фіскального навантаження в агарній сфері, зокрема, у розрізі сільськогосподарських товаровиробників за їх організаційно-правовою формою, зрушень у їх платоспроможності та, відповідно, мотиваційній поведінці щодо доцільності зайняття сільськогосподарською діяльністю як такою.

1.6. Викладене дає підстави вважати, що забезпечення функціонування «легального» ринку оренди землі, податкової «прозорості» діяльності сільськогосподарських виробників має здійснюватися шляхом комплексного удосконалення системи оподаткування доходів у сфері сільськогосподарського виробництва, яка передбачала б: диференціацію податкового навантаження на суб’єктів господарювання в залежності від організаційно-правової форми господарювання, площі земель, кількості найманих працівників, обсягу доходу від сільськогосподарської діяльності, ефективності різних видів сільськогосподарського виробництва тощо; встановлення особливостей оподаткування доходів фізичних осіб від оренди, емфітевзису сільськогосподарських земель, доходів, отриманих від продажу ними сільськогосподарських товарів; посилення механізмів контролю за використанням земель, податкового контролю.

2. У проекті відсутнє обґрунтування пропонованого розміру ППЗ. На наш погляд, враховуючи, що ППЗ у проекті визначається, виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки (новий пп. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПК), яка згідно із пп.  14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК розглядається як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, його розмір має, на наш погляд, корелюватись зі ставками земельного податку, єдиного податку
4 групи.

3. Запровадження ППЗ, на нашу думку, суттєво ускладнить адміністрування податків та зборів, оскільки передбачає, окрім декларування податків на прибуток, доходів фізичних осіб, єдиного податку, ще й розрахунок ППЗ для кожної із земельних ділянок, загального ППЗ та його перевищення над сумою сплачених податків, зборів та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції.

Зауважимо також, що новим пп. 73.2.5 п. 73.2.5 ст. 73 ПК передбачається надання контролюючим органам органами місцевого самоврядування
(до 1 березня року, наступного за звітним) інформації, зазначеної у пп. 72.1.2.7
пп. 72.1.2 п. 72.1 ст. 72 ПК, «про власників та користувачів, в тому числі на правах оренди (суборенди), емфітевзису, земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зазначених у підпункті 14.1.183¹ пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, розташованих на території відповідної сільської, селищної, міської ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад». Зазначений припис, на наш погляд, передбачає додатковий, до вже визначених ПК – зокрема, п. 286.1 ст. 286, п. 288.1 ст. 288, спосіб отримання контролюючими органами однієї і тієї ж інформації, що видається недоцільним.

Також виглядає зайвим абз. 3 нового пп.170.14.1 п. 170.14 ст. 170 ПК щодо визначення загального ППЗ контролюючим органом, «якщо платник податку доходи від продажу власної сільськогосподарської продукції отримав від осіб, які не є податковими агентами, та не подав річну податкову декларацію у встановлений цим Розділом строк», оскільки відповідний обов’язок контролюючого органу вже встановлено пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК.

У контексті зазначеного звертаємо увагу на принцип економічності оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування (пп. 4.1.7
п. 4.1 ст. 4 ПК).

4. У супровідних до проекту документах відсутнє належне обґрунтування у контексті його впливу на бюджет, зокрема, у частині динаміки бюджетних надходжень у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі, у тому числі, з урахуванням ймовірних зрушень у структурі сільськогосподарських товаровиробників за їх організаційно-правовою формою. Потреба у таких розрахунках вбачається доцільною з огляду на те, що очікуваний ефект, у частині бюджетних надходжень, може мати місце лише у короткостроковому періоді, проте у більш віддаленій перспективі він може бути знівельований зниженням податкоспроможності товаровиробників внаслідок збільшення фіскального навантаження на них.

5. Припис п. 1 розділу ІІ проекту, згідно з яким «цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування та застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2020 року», не узгоджується зі
ст. 58 Конституції України, за якою «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи».

6. Назва проекту – «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції» – не повною мірою відображає його зміст, в якому передбачені зміни лише до одного закону – Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

7. Припис п. 3 розділу ІІ проекту, згідно з яким «до середньомісячного сукупного доходу сім’ї при визначенні права на отримання пільг та житлових субсидій громадянам на сплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, не включаються доходи, отримані громадянами від реалізації власної сільськогосподарської продукції, якщо сума таких доходів сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня поточного року», не належить до предмету проекту. Крім того, зазначений припис, власне, викладений як правова норма, а тому має бути розміщений у законодавчому акті, що регулює відповідні суспільні відносини.

8. Припис п. 4 розділу ІІ проекту, виходячи з його редакції, має бути розміщений у ПК (зокрема, у підрозділі 10 «Інші перехідні положення» його розділу ХХ).

9. Виходячи з вимог ст. 116 Конституції України, згідно з якою Кабінет Міністрів України забезпечує проведення податкової політики, щодо внесеного законопроекту доцільно отримати висновок Уряду.

Керівник Головного управління                                           С. Тихонюк

Вик.: Є. Гришко, І. Крегул