Проект
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИРОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 20 р.№ -р
Київ
ПросхваленняКонцепціїстимулювання розвитку підприємництва
на сільських територіях до2030року
- СхвалитиКонцепціюстимулювання розвитку підприємництва на сільських територіяхдо2030року,щододається.
- Міністерствуаграрної політики та продовольстваразомзіншимизаінтересованимицентральнимиорганамивиконавчої влади розробити та подати Кабінету Міністрів України протягом шести місяців план заходів зреалізації Концепції,схваленоїцим розпорядженням.
Прем’єр-міністрУкраїни Д.ШМИГАЛЬ
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від №
КОНЦЕПЦІЯ
Стимулювання розвитку підприємництва на сільських територіях
до 2030 року
Проблема,якапотребуєрозв'язання
Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони (далі – Угода про Асоціацію з ЄС) передбачає поступове зближення політик та законодавства, в тому числі, у сфері сільського розвитку. Загальний прогрес виконання завдань у сфері сільського господарства, передбачених Угодою про Асоціацію, становить 38% і є одним з найнижчих серед напрямів виконання Угоди.
Процес адаптації європейського законодавства у сфері сільського розвитку, а такожпідприємництва на сільських територіях,потребує часткового перегляду підходів до цього процесу з урахуванням пріоритетів та реальних можливостей Уряду, бізнесу і місцевих громад до трансформації і впровадження ефективних правових інструментів, здійснення додаткового імпульсу та галузевої координації цього процесу.
Указом Президента України від 30 вересня 2019 року № 722/2019 «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» (далі - Указ) підтримано проголошені резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй
від 25 вересня 2015 року № 70/1 глобальні Цілі сталого розвитку до 2030 року та результати їх адаптації з урахуванням специфіки розвитку України, викладені у Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна», та встановлено обов’язковість дотримання Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року (далі - ЦСР).
Зокрема, потребує виконання підпунктів 2, 4 та 8 статті 1 Указу стосовно забезпечення дотримання ЦСР, в частині сприяння сталому розвитку сільського господарства; заохочення навчання впродовж усього життя для всіх; сприяння поступальному, всеохоплюючому та сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх шляхом створення необхідних організаційних, правових та фінансових передумов для розвитку фермерських господарств та сільськогосподарських кооперативів, покращення матеріально-фінансового та освітнього становища сільського населення.
Ключовою складовою у розбудові аграрної сфери країни є комплексний сільський розвиток, спрямований на стабільне забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва, сільського підприємництва, поліпшення умов праці та проживання населення, збереження довкілля, відновлення та стале використання природних ресурсів.
З метою подолання наслідків світової економічної кризи у зв’язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2, для держави найбільш гостро постає питання недопущення створення дефіциту продовольчих товарів на внутрішньому ринку та оперативного реагування на ситуацію.
Внаслідок пандемії руйнуються ланцюги постачання, падає попит на продукцію, можливість експортувати продукцію є обмеженою через тарифні та нетарифні обмеження. Крім того обмеження, введені в рамках боротьби з пандемією, створюють додаткові складнощі для сільгосптоваровиробників, зокрема малих фермерських господарств та ускладнюють їх доступ до ринків.
Важливою складовою недопущення спаду сільськогосподарського виробництва та зменшення кількості суб’єктів господарювання в агросекторі, які безпосередньо формують основну складову системи продовольчої безпеки держави, є підтримка таких виробників у період постпандемії в наступні роки.
Основними факторами довготривалої стійкості розвитку аграрного сектору економіки за економічними та соціальними показниками є господарсько-організаційна та галузева структура. В рамках запровадження ринку землі держава має гарантувати кожному своєму громадянину недоторканність його права власності та докладати максимальних зусиль для захисту інтересів та розвитку вітчизняного аграрного товаровиробника.
Застосування інноваційних технологій у власному виробництві стримується недостатнім обсягом оборотних коштів, обмеженим доступом до кредитних ресурсів, що призводить до втрат доходу та зниження експортного потенціалу.
Також слід зазначити, що недостатній рівень ефекту масштабу у формуванні товарних партій належної якості та просування продукції в ланцюжку від виробництва до кінцевого споживача, уникнення участі в ньому участі посередницьких структур, зумовлений недостатнім розвитком сільськогосподарської кооперації.
Також однією із причин занепаду українського села є стійка тенденція поступового скорочення сільського населення та трудова міграція сільських жителів.
Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» визначено загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молоді, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні, а також встановлено визначення молоді, молодих громадян – як громадян України віком до 35 років, а також відповідальність держави за створення умов щодо її саморозвитку і самореалізації.
Відповідно, держава має створити належні умови для підтримки підприємницьких ініціатив сільської молоді.
При цьому слід враховувати процеси імплементації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС, кращих європейських практик та Спільної аграрної політики ЄС, яка акцентує свою увагу на підтримці «молодих фермерів», яким не виповнилося 40 років та які починають свою сільськогосподарську діяльність.
Крім цього, діючий формат системи інформаційно-консультаційного забезпечення сільського населення та вже створених суб’єктів підприємницької
діяльності в аграрній сфері економіки, особливо з урахування процесів децентралізації та впровадження земельної реформи, демонструє безсистемність роботи зареєстрованих сільськогосподарських дорадчих служб, недостатній рівень якості наданих послуг, неукомплектованість кваліфікованими спеціалістами тощо. Недосконалі механізми підтримки розвитку сільськогосподарського дорадництва в Україні не спрямовані на навчання зацікавлених стейкхолдерів та на практичну допомогу і сприяння веденню прибуткової діяльності на сільських територіях.
Діяльність дорадчих служб частково фінансується коштами місцевого та державного бюджетів, а також іноземних інвесторів за окремими проектами та потребує системного перегляду підходів до формування та реалізації державної політики у цьому напряму.
В Україні досі залишаються актуальними ряд проблем у сфері стимулювання розвитку підприємництва на сільських територіях, які потребують комплексного розв’язання не лише задля покращення економічних та інвестиційних умов у галузі сільського господарства, а й для підвищення якості та умов проживання у сільській місцевості, підвищення мобільності та обізнаності жителів сільської місцевості, їх можливостей для самореалізації, диверсифікації сільської економіки, підвищення фізичної доступності продовольчих товарів, розвитку конкуренції та розширення різноманіття сільськогосподарської продукції, що виробляється в Україні, підвищення її якості. Найбільш актуальними, зокрема, є такі проблеми:
непослідовність державної політики, спрямованої на становлення та підтримку розвитку малих форм господарювання в сільській місцевості;
недостатньо сприятливі умови для наукового забезпечення та впровадження інноваційних технологій на сільських територіях;
неспроможність невеликих господарств самостійно формувати додану вартість та забезпечувати дохідність через обмежений доступ до ринків збуту;
відсутність стимулюючих чинників для об’єднання та кооперації малих сільгосптоваровиробників щодо створення ними ланцюгів доданої вартості;
відсутність належних інструментів підвищення конкурентоспроможності, структурної перебудови та економічної стійкості малих виробників сільськогосподарської продукції, включаючи фізичних осіб та сімейні фермерські господарства;
недостатня зацікавленість об’єднаних територіальних громад у співпраці з місцевими малими агропідприємцями;
відсутність підтримки для стимулювання молоді до започаткування власної справи у галузі сільського господарства;
недосконалість механізмів відстеження цільового використання бюджетних коштів за програмами державної підтримки;
обмежений доступ до залучення фінансових ресурсів для малих суб’єктів господарювання на селі, у користуванні яких наявні невеликі земельні ділянки, та новостворених сільськогосподарських виробників.
недостатній рівень поінформованості сільського населення та малих виробників сільськогосподарської продукції про можливості та потенційні ризики
при веденні господарської діяльності (в т.ч. через зміни клімату).
Вирішення цих проблем вимагає переорієнтування нині функціонуючоїстратегії державної політики на безпосереднє задоволення потребселянинареалізувати свої підприємницькі ініціативи на своїй землі,гарантовануроботузналежноюоплатоюікористуватисяпослугамисоціальноїінфраструктури.
МетаістрокиреалізаціїКонцепції
Метою Концепції є створення необхідних організаційних, правових та фінансових передумов для ефективного формування та реалізації державної політики у сфері стимулювання розвитку підприємництва на сільських територіях, визначення основних пріоритетів політики та шляхів їх реалізації, спрямованих на стимулювання розвитку малих і середніх виробників сільськогосподарської продукції, покращення умов господарювання у сільській місцевості, підвищення добробуту сільського населення, запобігання зростання бідності та депопуляції сільських територій України.
Реалізація Концепції дасть змогу сформувати комплексний підхід до забезпечення внутрішньої продовольчої безпеки через стимулювання сталого виробництва сільськогосподарської продукції та створення середнього класу на селі.
Крім того, буде впроваджено на довгостроковій основі державну політику у сфері підтримки розвитку малих форм підприємництва на селі та їх об’єднань, що в свою чергу, сприятиме розвитку фермерського руху, зростанню зайнятості на сільських територіях та збільшенню обсягів якісної та безпечної продукції, що виробляється організованими учасниками аграрного ринку, в тому числі з урахуванням реалізації земельної реформи в Україні.
Концепціюпередбачаєтьсяреалізуватипротягом2022-2030років.
Шляхиіспособирозв’язанняпроблеми
Виконання Концепції здійснюватиметься шляхом удосконалення державної аграрної політики, інституційного середовища, організаційно-економічного механізму, фінансового та інформаційного забезпечення і державної підтримки малих форм господарювання на селі та сільського розвитку.
Забезпечення сільського розвитку відбуватиметься, зокрема на основі всебічного сприяння підтримці малих форм підприємництва на сільських територіях та удосконаленняуправліннясталимсільськимрозвитком шляхом:
забезпечення підвищення рівня довіри суспільства до державної політики у сфері сільського розвитку, інструментів, механізмів та способів її реалізації;
урахування міжнародного досвіду та рекомендацій стосовно належної практики формування, реалізації та оцінки ефективності державної політики у сфері сільського розвитку;
стимулювання розвитку та підвищення рівня конкурентоспроможності суб’єктів малого підприємництва - виробників сільськогосподарської продукції на сільських територіях, а також їх об’єднань;
розширення можливостей для малих виробників сільськогосподарської продукції з доданою вартістю;
формування передумов для трансформації дрібних приватних землевласників у сімейні фермерські господарства, в тому числі з урахуванням потенціалу конкретної території до розвитку галузей сільського господарства;
забезпечення сталості розвитку фермерських господарств із залученням органів місцевого самоврядування;
відтворення поселенської мережі за рахунок розробки заходів щодо підтримки підприємницьких ініціатив сільської молоді;
створення належних умов для диверсифікації діяльності малих сільгоспвиробників з інтеграцією до виробничо-збутових ланцюгів у несільськогосподарських видах діяльності, в тому числі розвитку сільського туризмута рекреаційної сферина селі;
переходу до розробки та впровадження довгострокових механізмів та інструментів підтримки розвитку малого підприємництва на селі;
застосування дотаційних та субсидійних механізмів підтримки новостворених фермерських господарств;
пріоритетність державної підтримки для малих сільгоспвиробників, які постійно проживають та здійснюють свою сільськогосподарську діяльність у сільській місцевості;
підвищення ефективності та якості наукової, консультативної та інноваційної діяльності;
масштабування виробництва за рахунок підтримки оновлення та модернізації виробничих і переробних потужностей фермерських господарств та їх об’єднань;
формування організаційно-управлінських структур регіонального соціально-економічного співробітництва, зокрема на кластерній основі;
підвищення рівня поінформованості сільського населення через сприяння доступу до консультаційних послуг, в тому числі з питань планування та прогнозування господарської діяльності;
забезпечення освітнього та науково-методичного супроводу розвитку малих форм підприємництва на сільських територіях;
сприяння проведенню тренінгів з прибуткового ведення господарської діяльності для сільського населення та підприємців у сільській місцевості;
залучення об’єднаних територіальних громад до створення оптимальної та ефективної моделі сільськогосподарського дорадництва;
формування оптимальної сільської поселенської мережі та покращення відтворення людності на селі за рахунок забезпечення зайнятості та підвищення рівня життя сільського населення;
забезпечення інвестиційногосталогосільськогорозвитку;
створення єдиної спеціалізованої бюджетної установи з реалізації програм державної аграрної підтримки сільгоспвиробників;
підтримка фермерських господарств та стимулювання фізичних осіб, які виробляють сільськогосподарську продукцію, до організованого аграрного ринку шляхом запровадження інструментів та механізмів стимулювання сімейного фермерства та стійкого розвитку малих виробників сільськогосподарської продукції шляхом:
удосконалення законодавчого забезпечення інституту фермерства з метою охоплення ним фізичних осіб, які провадять сільськогосподарську діяльність;
заохоченнясільського населення до сталого сільськогосподарського виробництва, захисту навколишнього природного середовища і тварин, поширення застосування методів органічного виробництва і використання біотехнологій, “кліматично розумного” сільського та лісового господарства із скороченням викидів парникових газів та адаптацією до зміни клімату, сталого управління природними ресурсами та збереження і примноження біорізноманіття;
синергія зусиль сільського населення, сільгоспвиробників, місцевих органів влади, науковими та освітніми установами, профільним асоціаціям, які представляють інтереси малих виробників сільськогосподарської продукції а також міжнародними та донорськими організаціями в процесі формування ефективної системи сільського розвитку та пошуку дієвих інструментів і механізмів посилення стійких, конкурентоздатних малих форм підприємницької діяльності на сільських територіях.
Державну підтримку пропонується здійснювати на програмних засадах, які спрямовані на розвитокмалого та середнього бізнесу на селі, створення нових або розширення існуючих виробничих потужностей та робочих місць у сільській місцевості.
Прогнозвпливунаключовіінтересизаінтересованихсторін
Прийняття та реалізація Концепції матиме позитивний середньостроковий та довгостроковий вплив на основні заінтересовані сторони, зокрема, таких як:
приватні домогосподарства, особисті селянські господарства, фермерські та сімейні фермерські господарства, які володіють та/або обробляють до 100 га землі сільськогосподарського призначення;
юридичні особи, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції або які планують інвестувати у сферу агропромислового комплексу України;
населення України, як споживачі продовольчих товарів належної якості за доступною ціною;
асоціації виробників сільськогосподарської продукції та громадські організації;
держава в особі органів влади.
Водночас буде здійснено вплив на комплексний розвиток та стимулювання системи управління сільським розвитком, становлення малих форм підприємництва та їх об’єднань на сільських територіях, активізовано ініціативність територіальних громад, розширено сферу прикладання праці, збільшено доходи сільського населення та їх доступність до консультаційних послуг.
Очікуванірезультати
У результаті реалізації Концепції планується досягнути таких цілей:
збільшення частки фермерських господарств у виробництві валової продукції сільського господарства до 15 відсотків;
щорічне створення нових малих підприємств у сільськіймісцевостіна рівні1,5-2тис.одиниць;
збільшення кількості сільськогосподарських кооперативів, заснованих фермерськими господарствами самостійно або спільно з членами особистих селянських господарств, на 40-50 одиниць;
створення щороку 15 нових об’єктів з первинної переробки сільськогосподарської продукції;
зупиненнявивільненняпрацюючихнаселітазбільшеннязайнятостісільськогонаселеннядосередньогорівня по економіці неменше70%;
щорічне створення різних стартапів бізнесу в сільській місцевості;
охопленнясоціальноспрямованимидорадчимипослугами90%сільськогосподарськихтоваровиробниківі сільського населення;
щорічне зростаннякількостідорадниківтаекспертів-дорадниківдо70осіб;
збільшення частки власних доходів місцевих бюджетів територіальнихгромад.
Обсягфінансових,матеріально-технічних,трудовихресурсів
Фінансування заходів щодо реалізації Концепції здійснюється за рахуноктав межахкоштів державногоімісцевих бюджетів таінших джерел,незаборонених законодавством, у тому числі коштів, залучених від міжнародних фінансових організацій та установ.
Обсягвидатків,необхіднихдляреалізаціїКонцепції,визначаєтьсящорокупідчасскладанняпроектівдержавноготамісцевихбюджетівнавідповіднийрік зурахуваннямїхреальнихможливостей та не повинен бути меншим за 1% від ВВП в аграрному секторі.
Обсягматеріально-технічнихітрудовихресурсів,необхіднихдляреалізаціїКонцепції,визначатиметьсяпідчасрозробленнявідповіднихзавданьізаходівтауточнюєтьсящорокузурахуваннямможливостейдержавногобюджету.