Українські фермери втратили ще одного свого побратима. Цього разу уханьський коронавірус обірвав життя Миколи Бондарчука, голови фермерського господарства з Київщини. Він був добрим господарем і дбайливим землеробом.   Із-поміж багатьох місцевих фермерів Миколу Логвиновича вирізняло скрупульозне ставлення до справи, якою він займався. Постійно у пошуках нових технологій, підходів, завдяки чому вдавалося отримувати високі врожаї навіть у такій царині, як овочівництво. Бондарчук вирощував такі кавуни, котрим могли би позаздрити навіть херсонські. Землі для них він ніколи не шкодував, серед 400 гектарів завжди знаходилося місце для десятка гектарів баштану. А починали 1994 року разом із дружиною Тетяною Олександрівною з 20 га, обробляли землю родиною. Та завзятості, ініціативності й прагнення працювати Миколі Логвиновичу було не позичати, тож кожен рік господарювання ставав своєрідним кроком уперед. Постійно збільшувалися площі, розширювався асортимент продукції, вдосконалювалися технології вирощування, оновлювався машинний парк.

Микола Логвинович ніколи не заощаджував на посівному матеріалі, добривах, засобах захисту рослин, нових технологіях та сучасних сільськогосподарських машинах. Люди, які з ним працювали, завжди вчасно отримували пристойну зарплату, а продукція його фермерського господарства стабільно займає достойне місце в мережі українських супермаркетів. За порадами до визнаного лідера зверталися навіть досвідчені фермери-овочівники. І для кожного знаходилося і добре слово, і грамотний рецепт успіху.

Бондарчук зазнав щастя пізнати себе в синах. Обидва, Олександр і Сергій – амбітні, працьовиті, наполегливі. Хочеться вірити, що батькові гени і батьківська наука допоможуть їм не розгубити надбане його стараннями.

А ми ніколи не забудемо про Миколу Логвиновича – нашого товариша, справжнього фермера. Він буде з нами, доки житиме наша пам'ять.

Віктор Гончаренко, Президент АФЗУ, редакція газети "Фермер України", Виконавча дирекція АФЗУ.